Слава ЗСУ!

Чудовисько відлетіло дуже далеко від місця подій.

Робот-пес швиденько перетворився на літак, в затишному кріслі якого сидів пілот-новачок Олександр.

Літак тримав курс на пошук машини, через яку мандрівники опинилися в цьому дивному місці.

До речі, про дивне місце, в якому застрягли ці двоє…

Навкруги усе було синім. Блискучим синім. Гарно, але не дружньо. Зі всіх сторін лунав рев.

Коли Ричард та Олексій прибули до місця, де була та доленосна машина, там вже копошилися інші такі ж монстрі, як той, що викрав Олександра.

- Я не вмію керувати тією машиною. – Прокоментував Олександр. – Зараз марно в її сідати, при тому, що ці чудовиська можуть мене вбити. Почекаємо поки в небі над цим місцем.

- Добре, хазяїне. – Відповів трансформер-собака.

- Дивись, Ричарде, у них зірка голубого кольору. Через це все здається більш синім. А все таки з точки зору художника тут гарно. Можна й картини писати. Особливо з тих невеликих пагорбків. – Замислився Олександр. – А як же нас знайде Тетяна? Невже ми тут опинилися навіки?

- Я можу тебе, хазяїне, відвести сам додому через Космос по прямій траєкторії. Але це займе тридцять років. При максимальній швидкості. Але в мене не має запасу їжі для вас. Енергію я можу брати з зірок. А ось їжу я ніде не знайду для тебе, хазяїне. – Відповів Ричард.

- Застрягли. – Підсумував Олександр. – Нічого. Ми почекаємо і щось придумаємо. Ці ж істоти щось їдять. Може і мені підійде.

А тим часом в небі зірка покинула свій пост, а замість неї з’явилось два великих природніх супутника. Настала ніч.

Розділ 8

- Олександру, де ти? – Гукала Тетяна. – Так… моя машина в активній фазі. Що ж ти накоїв, друже? Так, подивимось на траєкторію. Ясно. Ну ти і вибрав місце для мандрівок.

Тетяна сіла в машину та рушила в дорогу.

Розділ 9

- Дивись, машина світиться. – Проговорив Олександр.

Через мить в неї сиділа Тетяна.

Чудовиська намагалися прокусити скло та інші поверхні, але раптом їх стало кидати від машини, ніби їх вдарило струмом. Потім машина уся оновилася – і від пошкоджень не залишилося й сліду.

Чудовиська з вереском побігли хто куди, подалі від машини.

Ричард приземлився на поверхню. Тетяна відкрила машину. Олександр вискочив з літака-трансформера та сів у машину. Трансформер знову перетворився на зображення над грудями Олександра.

Машина зачинилася. І зникла з поля зору.

Розділ 10

- Як ти мене злякав. – Промовила Тетяна. – Ти не уявляєш, як я за тебе злякалася.

- Ти не уявляєш, як я злякався! Просто жак. – Прокоментував Олександр. – Я тобі зараз усе розповім.

І Олександр усе розповів з самого початку.

- Може, ще одну подорож? – Запропонувала Тетяна. – Але вибираю я. Ти вже вибрав якесь пекельне місце.

- Може іншим разом. – Відповів Олександр.

- Ладно. Згодна. Відпочивай. Поки що.

Тетяна та її ранні подорожі по паралельних світах

Пролог