Слава ЗСУ!

Це не військовий літак, це космічний корабель інопланетян!

Директор НАСА з подивом відзначив, що цей нехитрий трюк і досі спрацьовував безвідмовно. Щоразу, коли преса повідомляла про підвищену активність НЛО, Екстрому ставало смішно. Найпевніше, цивільні помічали в небі один із п’ятдесяти семи швидкісних безпілотних літаків, що належали військово-космічній розвідці. Відомі під назвою «Глобал Хоук», ці довгасті літальні апарати з дистанційним керуванням дійсно мали позаземний вигляд.

Екстрома чомусь зворушував той факт, що численні туристи і досі здійснювали паломництво до пустелі в Нью-Мексико, щоб вдивлятися там у нічне небо крізь об’єктиви відеокамер. Час від часу декому з них таланило відзняти «стовідсотковий доказ» існування НЛО: яскраві вогні, що проносилися небом зі швидкістю, більшою, аніж та, на яку здатен будь-який літальний апарат, збудований руками людини. Звісно, ці люди ніяк не могли збагнути, що існував приблизно дванадцятирічний розрив між тим, про що знала широка громадськість, і тим, що потайки створювалося державними відомствами. Ці мисливці за НЛО просто бачили краєм ока наступне покоління американських літаків, створюваних подалі від людських очей у районі 51. Багато з цих новітніх конструкцій були втіленням задумів інженерів НАСА. Ясна річ, керівники розвідувальних відомств ніколи не розохочували цих шукачів пригод: краще нехай увесь світ читає про ще одне НЛО, аніж дізнається про справжні можливості американських військових літаків.

«Але зараз усе змінилося, — подумав Екстром. — За кілька годин міф про позаземне життя стане підтвердженою реальністю».

— Пане директор! — До Екстрома поквапився інженер. — Пункт зв’язку прийняв терміновий кодований дзвінок.

Керівник НАСА зітхнув і обернувся. Що це, в біса, може бути? І він вирушив до пункту зв’язку.

Інженер підстрибом поспішав поруч.

— Хлопці, що сидять за радаром, цікавляться, сер…

— Чим? — механічно спитав Екстром, бо його думки і досі витали десь далеко.

— Про величезну субмарину, що перебувала на чергуванні неподалік узбережжя. Ми здивовані, що ви нам про неї нічого не сказали.

Екстром здивовано витріщився на інженера.

— Прошу?

— Та я про субмарину, сер. Ви принаймні могли б попередити про неї хлопців за радаром. Звісно, додаткова безпека з боку моря — річ цілком зрозуміла і потрібна, але цей підводний човен заскочив нашу радарну групу зненацька.

Екстром зупинився як укопаний.

— Яка ще субмарина?

Інженер теж закляк на місці — він явно не очікував такої реакції шефа.

— А хіба вона не бере участі у нашій операції?

— Ні! А де вона, чорт забирай?

Інженер перелякано ковтнув слину.

— За три милі звідси. Ми помітили її на радарі зовсім випадково. Вона спливла на якихось пару хвилин. І на екрані з’явилася доволі велика точка. Напевне, човен великий і Має широкий корпус. Ми подумали, що ви домовилися з ВМС, аби вони наглядали за цією операцією без нашого відома.

Екстром отетеріло витріщився на чоловіка.

— У мене навіть на думці цього не було!

Голос інженера затремтів.

— Тоді я мушу повідомити вам, сер, що цей підводний човен щойно зустрівся поблизу берега з літальним апаратом. Схоже, він забирав з борту якихось людей. Ми навіть здивувалися — хто насмілився на такий ризик при такому вітрі?!

Екстром відчув, як заціпеніли його м’язи. Що, в біса, робить субмарина біля острова Елсмір без мого відома?!

— А ви помітили, у якому напрямку рушив цей літальний апарат після зустрічі з судном?

— Так, помітив. Назад, на авіабазу в Туле. Наскільки я розумію, щоб встигнути відправити тих людей на материк транспортним літаком.

Решту шляху до центру зв’язку Екстром мовчав. Коли він увійшов до тісного приміщення, то почув на лінії знайомий хрипкий голос.

— Маємо проблему, — сказала Тенч, прокашлявшись. — І ця проблема — Рейчел Секстон.

76

Сенатор Секстон не знав, скільки він отак стояв, вдивляючись у порожнечу, як раптом почув гупання. Коли він збагнув, що то гупає не у нього в голові від випитого коньяку, а хтось стукає у двері його квартири, він сховав пляшку «Курвуазьє» і вийшов у фойє.

— Хто там? — гукнув сенатор, явно не налаштований приймати гостей.

То був охоронець, який повідомив Секстонові, хто саме до нього завітав о такій пізній годині. Секстон миттю протверезів. Ти диви, як швидко зорієнтувався. Сенатор сподівався, що ця розмова відбудеться не раніше завтрашнього ранку.