Слава ЗСУ!

— Ну а якщо ви все-таки помиляєтеся?

Секстон закотив очі.

— О, заради Бога, міс Тенч! Якщо раптом виявиться, що я не маю рації, я готовий з’їсти власного капелюха.

Марджорі Тенч втупила у Секстона свої жовтаві очі.

— Я запам’ятаю ці ваші слова, сенаторе. — І вперше за час дискусії посміхнулася. — Гадаю, ми всі запам’ятаємо.

За шість миль від студії, в Овальному кабінеті, президент Зак Герні вимкнув телевізор і налив собі шкалик. Як і обіцяла Марджорі Тенч, сенатор Секстон клюнув на наживку. Цілком і повністю.

24

Майкл Толланд і сам світився радістю. Йому передалося те захоплення, яке відчувала зараз Рейчел Секстон, котра, ошелешено розкривши рота, мовчки стояла з метеоритом у руці. Здавалося, вишукана краса цієї жінки повністю поступилася місцем виразу дитячого подиву: маленька дівчинка вперше в житті побачила Санта-Клауса.

«Прекрасно розумію, що ти зараз відчуваєш», — подумав він. Якихось дві доби тому Толланд пережив те саме потрясіння. Він теж ошелешено замовк. Наукові і філософські наслідки цього відкриття й досі бентежили його, примушуючи наново обдумувати все, що він знав про природу.

Океанографічні відкриття самого Толланда охоплювали декілька раніш невідомих глибоководних видів. Але цей «космічний жук» був абсолютно іншим рівнем наукового прориву. Попри схильність Голівуду зображати інопланетян у вигляді маленьких зелених чоловічків, і астробіологи, і популяризатори науки — усі зійшлися на думці, що, зважаючи на адаптаційні здібності земних комах, позаземне життя матиме, найпевніше, жукоподібну форму.

Комахи належать до істот із зовнішнім скелетом та членистими ногами. У світі налічується приблизно мільйон двісті п’ятдесят тисяч видів комах, близько п’ятисот тисяч з яких і досі чекають належної класифікації.

Вони становлять дев’яносто п’ять відсотків усіх земних видів узагалі і сорок відсотків біомаси планети.

Але вражає не стільки розмаїття комах, скільки їхня адаптивність. Від антарктичного льодового жука до сонячного скорпіона з Долини Смерті всі вони чудово переносять неймовірні температури, засуху і тиск. Вони навіть навчилися пристосовуватися до найсмертоноснішої з усіх відомих на Землі сил — до радіації. Після ядерних випробувань 1945 року військові, надягнувши захисні скафандри і вивчаючи наслідки вибуху, виявляли, що і таргани, і мурашки почуваються чудово, немов нічого не відбулося. Астрономи дійшли висновку, що членистоногі із захисним панциром — прекрасні кандидати на заселення незліченних радіоактивних планет, де ніщо інше просто не має можливості вижити.

«Схоже, астробіологи мають-таки рацію, — подумав Толланд. — Позаземні форми життя — це жуки».

У Рейчел аж ноги підігнулися.

— Я не можу… я не можу повірити, — мовила вона, не випускаючи з рук шматок метеорита з закам’янілою комахою. — Ніколи не думала…

— Не поспішайте, нехай вгамуються ваш подив та потрясіння, — сказав, посміхаючись, Толланд. — Мені особисто знадобилася доба, аби знову відчути під собою ноги.

— Бачу, у нас новачок, — приєднався до розмови нехарактерно високий азієць, підходячи до них.

Побачивши його, і Коркі, і Майкл умить здулися, як проколоті повітряні кульки. Чарівна мить розбилася на друзки.

— Доктор Вейлі Мін, — відрекомендувався незнайомець, — головний палеонтолог проекту.

Цей чоловік тримався прямо і гордо, з церемонністю аристократа епохи Відродження. Він постійно погладжував свою краватку-метелика, яка під довгим, по коліна, піджаком з верблюжої шерсті мала вигляд абсолютно недоречний. Утім, Вейлі Мін, вочевидь, вважав, що така дріб’язкова обставина не в змозі затьмарити його бездоганно аристократичну зовнішність.

— Мене звуть Рейчел Секстон.

Потискуючи гладку м’яку долоню Міна, Рейчел відчула, що тремтіння в руці ще не угамувалося. Мін, певно, був іще одним з незалежних фахівців, мобілізованих президентом.

— Міс Секстон, — сказав палеонтолог, — я залюбки розповім вам про ці скам’янілості все, що ви захочете дізнатися.

— А крім того, ще і масу всього, чого не захочете, — пробурчав Коркі.

Мін знову погладив краватку-метелика.

— Моя спеціалізація в палеонтології — зниклі види членистоногих. Вочевидь, найбільш вражаючою характеристикою цього організму є…

— Те, що він прилетів з іншої бісової планети, — докинув Коркі.

Мін невдоволено скривився і прокашлявся.

— Так от, найбільш вражаючою характеристикою цього організму є те, що він абсолютно точно вписується в систему земної таксономії.

Рейчел підвела погляд на вченого. Невже їм дійсно вдасться класифікувати цю комаху-прибульця?