Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Читай онлайн! Читай онлайн українською безкоштовно > Книги > Точка обману

Однак попри свою впевненість Дельта-Один був навчений, що треба не припускати, а знати напевне. Він мав побачити трупи. Низько пригнувшись, він стиснув вказівний та великий пальці і поїхав угору по схилу першого пагорба.

Майкл Толланд лежав, не ворушачись і оцінюючи — чи важко він забився під час падіння. Так, досить важко, але він відчував, що кістки цілі. Він анітрохи не сумнівався, що саме м’який комбінезон урятував його від серйозних травм. Толланд розплющив очі, і думки його поволі й неохоче сконцентрувалися. Там, де він опинився, усе здавалося м’якшим… тихішим… вітер і досі завивав, але не з такою люттю.

Ми ж, здається, перелетіли через край?

Придивившись, Толланд помітив, що лежить на льоду, накривши собою Рейчел Секстон майже під прямим кутом, хрест-навхрест. Їхні зчеплені карабіни та мотузки переплуталися. Він відчував під собою її подих, але не бачив обличчя. М’язи майже не слухалися його, і Толланд насилу скотився з Рейчел.

— Рейчел? Рейчел! Ти як? — спитав Толланд, не впевнений, що його губи видають хоч якийсь звук.

Толландові пригадалися останні секунди їхнього відчайдушного польоту. Метеозонд рвонув угору, шнур лопнув, вони впали на дальній схил пагорба, скотилися, потім їх понесло кригою, яка швидко скінчилася. Толланд і Рейчел упали вниз, але падіння було навдивовижу нетривалим. Замість упасти в океан вони пролетіли якихось десять футів, ударилися об іще один масив льоду — і зупинилися, бо їх, наче якорем, втримало тіло Коркі, що тягнулося позаду.

Підвівши голову, Толланд поглянув у бік океану. Недалеко від них лід закінчувався стрімким урвищем, за яким чувся гуркіт океанських хвиль. Повернувши голову назад до льодовика, Толланд уважно вдивився в нічну темряву. На відстані двадцяти ярдів від того місця, де вони зараз лежали, його погляд уперся в круту крижану стіну, яка, здавалося, нависала над ними. І цієї миті він збагнув, що трапилося. Якимось чином їм вдалося неушкодженими зісковзнути з основного масиву льодовика на нижню льодову терасу. Ця ділянка була пласкою, завбільшки з хокейне поле і вже частково відкололася, приготувавшись будь-якої миті зсунутися в океан.

«Ага, утворення айсбергів», — подумав Толланд, озираючи непевну крижану платформу, на якій він зараз лежав. Це був широкий квадратний брус льоду, що звисав з льодовика немов балкон, з трьох його боків виднілися уступи, що вели до океану. Цей гігантський балкон тримався за льодовик тільки своєю тильною частиною, і Толланд не міг не бачити, що це з’єднання було аж ніяк не надійним. Межею, де нижня тераса примикала до льодовика, пройшла зяюча розщелина футів з чотири завширшки. Невдовзі сила тяжіння мала перемогти.

А ще більше за цю розщелину налякав Толланда вид непорушного тіла Коркі Марлінсона, що лежало, скоцюрбившись, на льоду. Астрофізик був за десять ярдів від них, наприкінці страхувальної мотузки.

Толланд спробував підвестися, але він і досі був прикріплений до Рейчел. Помінявши позицію, він почав розчіпляти мотузки та карабіни.

Рейчел кволо спробувала сісти.

— А ми що — не перелетіли через край? — спитала вона ошелешено.

— Ми впали на нижній блок льоду, — пояснив Толланд, нарешті відв’язавшись од неї. — Треба допомогти Коркі.

Відчуваючи біль у всьому тілі, Майкл спробував підвестися, але ноги зрадницьки затремтіли і підігнулися. Ухопившись за страхувальну линву, він щосили смикнув її. І Коркі ковзнув до них по льоду. Толланд смикнув іще кілька разів — і Коркі опинився на кризі за кілька футів од них.

Коркі Марлінсону дісталося на горіхи. Він був увесь побитий. Його окуляри злетіли, щока була сильно порізана, а з носа текла кров. Побоювання Толланда, що Коркі загинув, швидко розвіялися, коли астрофізик перевернувся на спину і злобно витріщився на них.

— Господи! — вигукнув він, затинаючись. — Оце покаталися!

Толланд полегшено зітхнув.

Рейчел сіла, скорчившись од болю. Потім озирнулася.

— Треба… треба звідси вшиватися. Схоже, що ця брила льоду ось-ось впаде.

Толландові не треба було двічі пояснювати. Залишалося єдине питання — як звідси вшитися.

Але часу на прийняття рішення в них уже не було. Над їхніми головами на льодовику почулося знайоме тонке дзижчання. Толланд різко поглянув угору і побачив дві постаті в білому, що легко, мов привиди, підкотилися до краю і разом зупинилися. Двоє чоловіків якусь мить постояли, придивляючись до своєї скаліченої здобичі і смакуючи перемогу, як шахіст перед останнім ходом, збираючись оголосити мат і кінець гри.

Дельта-Один здивувався, побачивши трьох утікачів живими. Утім, він знав, що це їхній тимчасовий стан. Вони впали на частину льодовика, що вже почала свій неминучий завершальний шлях до океану. Цю здобич можна було вбити в той самий спосіб, у який вони нейтралізували ту жінку, але на думку спецназівцю спало інше, значно краще і «чистіше» розв’язання проблеми. Яке гарантує, що тіл ніколи не знайдуть.

Попередня
-= 90 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 2.

Останній коментар

ольга 13.12.2023

Роман чудовий!!! Все дуже динамічно, чітко і по справжньому захоплююче!


ольга 13.12.2023

Роман чудовий!!! Все дуже динамічно, чітко і по справжньому захоплююче!


Додати коментар