Слава ЗСУ!

Огида, яка розливалася зараз в її душі, була спричинена відчуттям зради. Вона вірила Секстонові. Вона за нього боролася. Як же він міг на таке піти? Габріель уже неодноразово бачила, як сенатор публічно брехав, щоб захистити своє приватне життя, але то була політика. А те, чим він займався зараз, було порушенням закону.

Його ж іще не обрали, а він уже торгує Білим домом!

Габріель зрозуміла, що вже не зможе працювати на сенатора. Обіцянку проштовхнути закон про приватизацію НАСА можна було реалізувати, лише повністю зневаживши закони та демократичну систему. Навіть якщо сенатор і справді гадав, що від такого рішення виграють усі, продавати його отак відверто, авансом, означало плюнути на систему стримувань і противаг в уряді, проігнорувати потенційно переконливі аргументи конгресменів, радників, виборців та лобістів. Але найголовнішим було те, що, гарантуючи приватизацію НАСА, Секстон прокладав шлях для численних зловживань у цій сфері високих технологій (і серед цих зловживань торгівля внутрішньою інформацією була першим, що спадало на думку Габріель), відверто віддаючи перевагу багатим і втаємниченим керівникам за рахунок чесних державних інвесторів.

Відчуваючи неймовірну огиду, Габріель замислилася, що ж їй робити.

Позаду неї раптом різко задзеленчав телефон, на друзки розбивши тишу в коридорі. Габріель спантеличено озирнулася. Звук ішов з комірчини в фойє — то був стільниковий телефон у пальті одного з візитерів.

— Перепрошую, друзі, — почулася в апартаментах характерна техаська говірка. — Це мене.

Габріель почула, як чоловік підвівся. Він іде сюди!

Крутнувшись на п’ятах, вона кинулася килимовою доріжкою туди, звідки прийшла. Пробігши половину коридору, вона звернула ліворуч і пірнула в затемнену кухню — і саме вчасно: цієї миті з апартаментів вийшов техасець і рушив коридором. Заклякнувши, Габріель непорушно застигла у сутінках.

Техасець пройшов повз неї, навіть не помітивши.

Крізь гупання власного серця Габріель почула, як чоловік зашелестів своїм пальтом, нишпорячи у кишені. Нарешті він видобув телефон і відповів на дзвінок.

— Ага… Коли?.. Справді? Ми неодмінно подивимося, дякую. — Чоловік вимкнув телефон і рушив назад, до «лігва», вигукуючи на ходу: — Агов, люди! Увімкніть телевізор! Схоже, Зак Герні даватиме сьогодні термінову прес-конференцію. О восьмій. По всіх каналах. Або ми оголошуємо війну Китаю, або міжнародна космічна станція упала в океан!

— За це треба неодмінно випити! — викрикнув хтось у відповідь.

І всі зареготали.

Габріель здалося, що кухня навколо неї обертом пішла. Прес-конференція о восьмій вечора! Виявляється, Тенч зовсім не блефувала! Вона дала їй час до восьмої, щоб написати підтвердження свого роману з сенатором. Дистанціюйтеся від Секстона, доки не пізно, порадила їй Тенч. Габріель подумала, що цей крайній термін встановлено для того, аби наступного дня Білий дім мав удосталь часу, щоб улаштувати витік цієї інформації до газет і телебачення, але тепер виявилося, що Білий дім сам збирався виступити зі своїми звинуваченнями на адресу сенатора.

Термінова прес-конференція? Що більше Габріель замислювалася над тим, що відбувалося, то дивнішим усе виглядало. Невже Герні збирається особисто вийти у прямий ефір з цією гидотою?

В апартаментах увімкнули телевізор. Голос диктора аж бринів від захвату й ентузіазму:

— Білий дім не дав жодних пояснень стосовно теми сьогоднішнього несподіваного звернення президента до народу. Дехто з політичних оглядачів не виключає, що нещодавня тривала відсутність Зака Герні пояснюється тим, що він, можливо, готувався до свого виступу з заявою, що не балотуватиметься на другий термін.

В апартаментах схвально загули.

«Який абсурд», — подумала Габріель. Зважаючи на увесь той бруд, який тепер має Білий дім на Секстона, годі й думати, що президент відмовиться від боротьби і викине білий прапор. На цій прес-конференції йтиметься про щось інше. І Габріель мала невиразне передчуття, що їй уже дали зрозуміти, яким буде це інше.

Зі зростаючим відчуттям тривоги поглянула вона на годинник. Залишилося менше години. Вона мала прийняти рішення і тепер чітко знала, з ким треба про це поговорити. Притиснувши до грудей червоний конверт з фотографіями, вона потихеньку пішла геть з апартаментів.

У коридорі охоронець явно відчув полегшення.

— Усередині радісне пожвавлення. Здається, ви принесли приємну новину.

Габріель стримано посміхнулася і рушила до ліфта.

На вулиці починалася ніч, і її темрява здалася Габріель дуже незатишною і тривожною. Помітивши таксі, вона махнула рукою. Сідаючи, дівчина спробувала запевнити себе, що прекрасно знає, що робить.