Слава ЗСУ!

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Тореадори з Васюкiвки

– Значить, так, – швидко заговорив Стьопа. – Ти – славний, знаменитий, могутнiй єгипетський фараон. Який хочеш – вибирай: Хеопс… Тутанхамон… Гаменхотеп…

– Гаменхотеп, – байдуже сказав я.

– Прекрасно. О великий i мудрий фараоне Гаменхотеп! – звiв руки до сонця Стьопа. – Ти завоював багато земель, ти пiдкорив багато народiв, ти вписав своє iм'я в iсторiю вiкiв Стародавнього свiту! Але невблаганна смерть пiдстерегла тебе, i от ти вмираєш. Плачте, раби, великий Гаменхотеп вмирає!

Хлопцi завили, як шакали.

– Ну, давай-давай – лягай i умирай, – пiд акомпанемент цього виття сказав Стьопа Карафолька.

Я лiг.

– Прощайся i… – махнув рукою Стьопа.

– Прощайте, – похмуро проказав я. – Не поминайте лихом. Пробачте, мо' що не так. Кланяйтесь мамi, тату, Галинi Сидорiвнi i всiм нашим.

– Обiйдеться! Помирай, помирай швидше! – нетерпляче перебив Стьопа.

Я заплющиь очi i голосно зiтхнув – випустив дух.

– О люди! О народи! Великий Гаменхотеп сконав! О горе горе! – так одчайдушне заверещав Стьопа, що менi самому стало страшно i жаль себе.

– Але iм'я його буде славне у вiках! I пiрамiда великого Гаменхотепа збереже для поколiнь пам'ять про нього. За роботу, жалюгiднi раби! За роботу!

I хлопцi заметушилися, обкладаючи мене кавунами. Через кiлька хвилин я вiдчув, що на груди менi навалюється важенний тягар i менi нема вже чим дихати.

– Гей! – скрикнув я. – Давить! Гей! Так я й справдi помру. Гей!

– Цить! – гаркнув Стьопа. – Не розмовлять. Мертвяк, називається! Убивать треба таких мертвякiв!

I поклав менi величезного кавуна прямо на пику. Я тiльки кавкнув.

– Е нє, хлопцi, так вiн i справдi гигне, – чую раптом голос Яви. – Так не можна.

I кавун з моєї пики вiдкотився.

– А що ж? Як же ж тодi? Не вийде ж пiрамiда, – почулися голоси.

– Як не вийде! Вийде! – закричав Стьопа. – Я ж забув зовсiм. Фараонiв ховали сидячи, а то й стоячи. Вставай! Вставай, Гаменхотепе! Тiльки мовчи – ти мертвий!

Я встав, i робота знову закипiла. Тепер було легше. Хоч давило в боки, але дихать можна. Я стояв iз заплющеними очима, а хлопцi обкладали мене кавунами. Незабаром навколо мене вже була справжнiсiнька пiрамiда, з якої стирчала тiльки моя голова, що, як казав потiм Ява, теж була схожа на кавун.

Стьопа був дуже задоволений i весело наспiвував похоронний марш:

– Тай-та-та-ра-та-рай, та-та-та-ра-рай-там-та-рам!

I раптом пролунав пронизливий крик Антончика:

– Хлопцi! Тiкай! Дiд!

I всi кинулися врозтiч Це було так несподiвано, що я навiть не одразу злякався. I тiльки коли вiд хлопцiв лишилася сама курява,я похолов.

Я стояв, обкладений кавунами, не в змозi ворухнути нi ногою, нi рукою i дивився, як до мене, розмахуючи кийком, бiг дiд Салимон.

– Хлопцi! – безнадiйно вереснув я. – Куди ви?! А я? Раби! Гади! Гаменхотепа кинули! Антончику! Друже!

Але вони вже й почути не могли.

Ну все! Гибель! Зараз дiд пiдбiжить, побачить, що ми наробили, побачить оту гору побитих кавунiв, розмахнеться i – кийком менi по кумполу. I буде на одного розбитого кавуна бiльше. Буде менi гробниця… Пiрамiда…

Я вже бачив розлючене обличчя дiда i чув, як вiн сопе. Ближче, ближче, ближче…

I тут, як з-пiд землi, з'явився Ява. Дiд уже був зовсiм близько уже змахнув кийком. Ява пiдскочив до мене, схопив кавуна, що лежав бiля самої моєї щоки, i пожбурив у дiда. Дiд випустив з рук кийка i ледь устиг пiймати кавуна. Вiн же був баштанник, той Салимон, i вiн не мiг допустити, щоб кавун упав на землю i розбився. А Ява вже схопив другого кавуна i знову кинув. I знову дiд пiймав. Це було прямо як у цирку, як у кiно. Ява кидав, дiд ловив i клав на землю. Ява кидав, дiд ловив i клав на землю.

Я потроху звiльнявся. От уже й я схопив кавуна й кинув. Тепер ми кидали з Явою удвох, а дiд Салимон ловив. Ловив, хекаючи й примовляючи:

– Ах, шелегейдики!

– Ах, шмарогузи!

– Ах, катовi гаспиди!

Через кiлька хвилин ми з Явою вже щодуху лопотiли п'ятами по баштану. Тепер доганяй, дiду! Шукай вiтра в полi.

Я бiг поряд з Явою нога в ногу, наче ми були один механiзм. I менi здавалося, що серця нашi теж б'ються, наче одне серце.

Менi було дуже хороше!

Мабуть, таке вiдчувають справжнi друзi-солдати, коли плече в плече йдуть в атаку.

Отак бiг би й бiг на край свiту. Нема нiчого кращого в життi за дружбу!

…На другий день наша дружба з Явою була ще бiльш скрiплена. Так би мовити, кров'ю. Бо дiд Салимон подiлився своїми враженнями про фараонську пiрамiду з нашими батьками. I батьки нашi зробили нам чотириста двадцять восьме серйозне попередження по тому мiсцю, про яке при дiвчатах не говорять. Роблячи попередження, батьки примовляли:

Попередня
-= 28 =-
Наступна
Коментувати тут. Постів 13.

Останній коментар

serGEI 30.07.2019

фігня


Минають дні 30.12.2018

Clova poprapyckali. Yjac


Минають дні 30.12.2018

Погано


Додати коментар