Слава ЗСУ!

— Я про це прочитав, — саркастично відказав Ґейл, намагаючись скористатися зміною ситуації. — В одному з твоїх «мозкових штурмів».

— Цього не може бути. Бо я ніколи їх не оприлюднюю.

— Та знаю, знаю. Я прочитав це безпосередньо з твоєї пошти.

Стретмор завагався.

— Ти що — проникнув до мого офісу?

— Ні. Я шпигував за тобою з блоку № 3.

Ґейл вимучив із себе самовпевнений смішок. Він знав: для того, щоб вибратися з шифрувального відділу живим, йому знадобиться вся майстерність переговірника, якої його навчили в морській піхоті.

Виставивши вперед пістолет, Стретмор присунувся іще ближче.

— А звідки ти дізнався про те, що я збираюся зробити чорний хід?

— Я ж сказав, що заліз до твого комп’ютера.

— Це неможливо.

Ґейл нарочито.зневажливо пирхнув.

— Одна з проблем, коли наймаєш найкращих, командире, — це те, що вони виявляються кращими за тебе.

— Юначе, — скипів Стретмор, — я не знаю, звідки у вас така інформація, але я достеменно знаю, що ви зайшли надто далеко. Або ви негайно відпускаєте міс Флетчер, або я покличу службу безпеки, і ви проведете за ґратами решту свого життя.

— Ти цього не зробиш, — спокійно кинув Ґейл. — Виклик служби безпеки зруйнує твої плани. Бо я їм усе розповім. —

Ґейл на мить замовк. — Але якщо ти випустиш мене звідси, то я нікому й слова не скажу про «Цифрову фортецю».

— Так не вийде, — відрізав Стретмор. — Мені потрібен пароль.

— Немає в мене ніякого довбаного пароля!

— Годі брехати! — гримнув Стретмор. — Де він?

Ґейл стиснув Сюзанні шию.

— Випусти мене, інакше вона помре!

Раніше Тревору Стретмору досить часто доводилося брати участь у важливих переговорах, де на кону стояли вкрай важливі речі, тому він добре знав, що Ґейл перебуває в дуже небезпечному психологічному стані. Молодий шифрувальник загнав себе в кут, а загнаний у кут опонент є найнебезпечні-шим — через відчайдушність і непередбачуваність. Стретмор знав, що його наступний крок стане вирішальним. Від нього залежало Сюзаннине життя — і майбутнє «Цифрової фортеці». Стретмор знав, що спершу йому треба зняти напругу в перемовинах, тож після тривалої мовчанки він неохоче зітхнув:

— Гаразд, Ґреґу, ти переміг. Що ти від мене хочеш?

Тиша. Здавалося, Ґейл на мить розгубився, не знаючи, як поставитися до примирливого командирового тону. Він трохи ослабив хватку на шиї Сюзанни.

— Н-ну, — мовив він несподівано невпевненим тоном, — спочатку віддай мені свій пістолет. І ви обидва підете зі мною.

— Хочеш взяти нас у заручники? — саркастично розсміявся Стретмор. — Ґреґу, це тобі не допоможе. Між нами й автостоянкою — з десяток озброєних охоронців.

— Я не дурень, — відрізав Ґейл. — Тому збираюся скористатися твоїм ліфтом. Сюзанна піде зі мною. А ти — залишишся.

— Мені дуже неприємно тобі це казати, але в моєму ліфті немає струму.

— Брехня! — визвірився Ґейл. — Ліфт працює від струму, що подається з головної будівлі. Я бачив план!

— Ми вже намагалися скористатися ним, — здушеним голосом докинула Сюзанна, намагаючись допомогти командиру. — Ліфт не працює.

— Ви обидва — лантухи з гівном, тому я не вірю вам, — відрізав Ґейл і знову міцніше обхопив Сюзаннине горло. — Якщо ліфт не працює, я вимкну «Транскод» і поновлю живлення.

— Ліфт не працює без пароля! — вичавила Сюзанна.

— Яка ж страшна проблема! — розсміявся Ґейл. — Я певен, що командир скаже нам пароль. Авжеж, командире?

— Не діждешся, — просичав Стретмор.

Ґейл скипів.

— А тепер слухай мене, діду! Ось тобі мої умови: ти випускаєш мене із Сюзанною через свій ліфт, ми їдемо, а за кілька годин я її відпускаю.

Стретмор відчув, як ставки зростають. Він вплутав сюди Сюзанну і тепер так само мав виплутати. Його голос залишився спокійним та твердим, як скеля:

— А як же щодо моїх планів стосовно «Цифрової фортеці»?

Ґейл розсміявся.

— Можеш створювати свій чорний хід — я й слова не скажу. — А потім додав із лиховісною ноткою в голосі: — Але того ж дня, коли мені здасться, що ти за мною шпигуєш, я звернуся до преси й розповім усю цю історію. Розкажу, що «Цифрова фортеця» — туфта, і вся твоя організація накриється мідним тазом!

Стретмор замислився над пропозицією Ґейла. Вона була простою та однозначною. Сюзанна залишиться живою, а «Цифрова фортеця» зазнає потрібної модифікації у вигляді чорного ходу. Допоки Стретмор не переслідуватиме Ґейла, цей чорний хід лишатиметься таємницею. Командир знав, що Ґейл не зможе довго тримати язика за зубами. Та все ж таки... знаючи, що «Цифрова фортеця» — його єдиний страховий поліс... може, він буде розважливим. Хай там як, а Стретмор знав, що — за потреби — Ґейла можна буде усунути легко й непомітно.