Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

РОЗДІЛ 84


Джабба задоволено зітхнув, закінчивши останню точку пайки. Він вимкнув паяльник, відклав убік ліхтарик і трохи полежав у темряві головного комп’ютера. Він страшенно втомився. У нього шия затерпла. Внутрішні роботи — це важка праця в замкненому просторі. Особливо важка для чоловіка його розмірів.

«А вони наче навмисне будують дедалі менші комп’ютери», — подумав Джабба.

Не встиг він заплющити очі, щоб заслужено відпочити хоч кілька хвилин, як хтось почав смикати його за черевики.

— Джаббо! Вилазь звідти! — заверещав жіночий голос.

«Мідж таки знайшла мене», — простогнав він.

— Джаббо, вимітайся звідти геть!

Він неохоче випхався з тісного отвору.

— Заради Бога, Мідж! Я ж тобі казав...

Та то була не Мідж. Джабба отетеріло витріщився на жінку перед собою.

— Соші?

Соші Кута — згусток енергії вагою дев’яносто фунтів. Вона була помічником Джабби, його правою рукою, надзвичайно кмітливим системним технарем із Масачусетського технологічного інституту. Вона часто працювала з Джаббою наднор-мово, і, здавалося, була єдиною його підлеглою, яка його не боялася. Гнівно витріщившись на нього, вона суворо спитала:

— Чому ж ти, зараза, на мій дзвінок не відповів, га? І на мій пейджер?

— Так то був твій пейджер... — розгубився Джабба. — А мені здалося, що...

— Та Бог із ним, із пейджером. Тут таке: із банком інформації коїться щось дивне!

Джабба поглянув на свій годинник.

— Дивне, кажеш? — Тепер вже й він стривожився. — А можеш розповісти детальніше?

Дві хвилини по тому Джабба вже мчав коридором до банку інформації.

РОЗДІЛ 85


Ґреґ Ґейл лежав скоцюрблений на долівці блоку № 3. Стретмор із Сюзанною щойно притягли його туди з шифрувального відділу і зв’язали йому руки та ноги дванадцятикалібровим кабелем для лазерних принтерів.

Сюзанна ніяк не могла вмістити у своїй свідомості той майстерний маневр командира: він удав, що начебто викликав службу безпеки! Таким чином йому вдалося врятувати Сюзанну, спіймати Ґейла й викраяти собі час, необхідний для внесення модифікації в «Цифрову фортецю».

Вона збентежено поглянула на зв’язаного шифрувальника. Ґейл важко дихав. Стретмор сидів на кушетці, незграбно затиснувши «берету» між колінами. Сюзанна знову зосередила увагу на терміналі Ґей'ла, продовживши пошук методом довільних ланцюжків. Уже четверта програма пошуку виконала свою функцію й повернулася ні з чим.

— І досі нічого немає, — зітхнула вона. — Можливо, нам доведеться почекати, поки Девід не знайде пароль Танкадо.

Стретмор невдоволено поглянув на неї.

— Якщо Девід зазнає невдачі й перстень потрапить до лихих людей...

Командиру не треба було закінчувати речення. Сюзанна й так усе розуміла. Допоки «Цифрову фортецю» в Інтернеті не буде замінено модифікованим варіантом Стретмора, пароль Танкадо залишатиметься небезпечним.

— Після того як ми зробимо заміну, — продовжив Стретмор, — мені вже буде байдуже, скільки паролів циркулюватиме в кібер-просторі: чим більше, тим кумедніше. — І він кивнув Сюзанні, щоб вона продовжувала пошук. — Але поки цього не сталося, час працює проти нас.

Сюзанна розтулила була рота, щоб підтвердити цю думку, та її слова потонули в оглушливому ревінні. Тишу шифровід-ділу розпанахав аварійний сигнал із підземелля. Сюзанна та Стретмор спантеличено переглянулися.

— Що це таке?! — заволала Сюзанна, втиснувши свій крик в інтервал між сиренами.

— «Транскод»! — гукнув у відповідь Стретмор зі стривоженим виразом обличчя. — Він перегрівся! Може, Ґейл мав рацію, коли казав, що аварійне живлення нездатне постачати достатньо фреону.

— А може, то автоматичне вимикання спрацювало?

Стретмор на мить задумався, а потім гукнув у відповідь:

— Напевне, десь сталося коротке замикання. — Над підлогою шифрувального відділу загорілася жовта аварійна лампа, кинувши пульсуюче світло на обличчя командира.

— Краще б вам вимкнути «Транскод», шефе! — гукнула Сюзанна.

Стретмор кивнув. Страшно було подумати, що станеться, якщо три мільйони силіконових процесорів перегріються і спалахнуть. Стретмору треба було терміново збігати нагору до свого термінала й зупинити «Транскод» — іще до того, як хтось помітить несправність і пришле ремонтну бригаду.

Стретмор стрельнув поглядом на досі непритомного Ґейла. Поклавши «берету» на стіл біля Сюзанни, він крикнув:

— Я відразу ж повернуся! — І, проскочивши у пролом у скляній стіні блоку, кинув через плече: — Знайдіть мені отой пароль!

Попередня
-= 106 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!