Слава ЗСУ!

Сюзанна поглянула на невдалі результати пошуку пароля, сподіваючись, що Стретмор вчасно встигне нагору й вимкне суперкомп’ютер. Шум та блимання світла в шифровідділі нагадували підготовку до запуску балістичної ракети.

А на підлозі заворушився Ґейл. З кожним ревом сигналізації він болісно кривився. Сюзанна схопила «берету» — і сама собі здивувалася. Коли Ґейл розплющив очі, то побачив, що над ним стоїть Сюзанна Флетчер, націливши пістолет йому в пах.

— Де пароль? — суворо спитала вона.

Ґейл ще важко орієнтувався в просторі.

— ҐЦ-що сталося?

— Ти обісрався — ось що сталося. А тепер кажи — де пароль?

Ґейл спробував ворухнути руками, але збагнув, що він — зв’язаний. Обличчя його панічно перекривилося.

— Відпусти мене!

— Мені потрібен пароль!.— повторила Сюзанна.

— У мене його немає! Відпусти мене! — скрикнув Ґейл і спробував підвестися. Та ледь зміг перекотитися на живіт.

Перекрикуючи сигналізацію, Сюзанна вигукнула:

— Ти — Північна Дакота, і Енсей Танкадо передав тобі копію свого пароля. Він потрібний мені, і негайно!

— Та ти здуріла! — здивовано викрикнув Ґейл. — Я — не Північна Дакота! — Він безуспішно намагався вивільнитися.

— Не бреши! — визвірилася на нього Сюзанна. — Чому, трясця твоїй матері, уся пошта Північної Дакоти — на твоїй адресі?

— Я вже казав тобі! — благально пояснив Ґейл в інтервалах між пульсуючим сигналом. — Я шпигував за Стретмором! Ту пошту я скопіював з адреси Стретмора — а її для нього поцупив у Танкадо СОМШТ!

— Брехня! Ти ніколи не зміг би потрапити на адресу Стретмора!

— Нічого ти не розумієш! — заволав Ґейл. — За адресою Стретмора вже шпигували! — Свої слова він втискував в інтервали між пульсаціями сигналізації. — Хтось іще раніше за мене за ним шпигував. Гадаю, що то був директор Фонтейн! Я просто впав йому на хвіст! Ти мусиш повірити мені! Саме так я й дізнався про його план модифікувати «Цифрову фортецю»! Я читав «мозкові штурми» Стретмора!

«Мозкові штурми»? Сюзанна замислилася. Стретмор запросто міг вибудовувати свої плани стосовно «Цифрової фортеці» за допомогою програми «Мозковий штурм». І якщо хтось дійсно прокрався на його адресу, то неодмінно дізнався про ці плани...

— Модифікувати «Цифрову фортецю» — це небезпечна авантюра! — скрикнув Ґейл. — Ти до біса добре знаєш, що з цього буде — АНБ матиме необмежений доступ до всієї кореспонденції! — Сирена ревіла, заглушаючи його слова, але Ґейл був наче одержимий. — Гадаєш, ми готові до такої відповідальності? І не лише ми, а й хто-небудь інший? Це так короткозоро, трясця твоїй матері! Кажеш, твій уряд піклується перш за все про інтереси людей?! Що ж, прекрасно! Але що трапиться, коли якийсь уряд у майбутньому не ставитиме на перше місце інтереси людей?! Бо ця технологія — це вже назавжди!

Сюзанна ледь чула його: від шуму в шифровідділі можна було оглухнути.

Ґейл знову спробував звільнитися. Невідривно дивлячись Сюзанні у вічі, він закричав:

— Як же, трясця твоїй матері, громадяни зможуть захиститися від поліцейської держави, коли чувак на вершині влади матиме доступ до всіх їхніх каналів зв’язку? Як же вони тоді спланують повстання?

Цей аргумент Сюзанна чула вже багато разів. Довід про зловмисний майбутній уряд був козирною дискусійною картою правозахисної фундації «Електронний кордон».

— Стретмора треба зупинити! — волав Ґейл, перекрикуючи сирену. — І я поклявся це зробити. Саме цим я й займався тут увесь день — слідкував за його адресою й вичікував, коли він зробить наступний крок — щоб зафіксувати, коли він підсуне свій модифікований алгоритм. Мені потрібен був доказ — свідчення, що він створив чорний хід. То був би доказ, що він слідкував за «Цифровою фортецею». І з цією інформацією я збирався вийти на прес-конференцію.

У Сюзанни тьохнуло серце. Вона правильно його почула? Бо це прозвучало дуже вірогідно, дуже схоже на Ґейла. Чи могло таке бути? Якщо Ґейл знав про план Стретмора випустити «ліву» версію «Цифрової фортеці», то міг би спокійнісінько дочекатися, поки на цю версію перейде увесь світ, а потім кинув би свою бомбу — доповнену неспростовними доказами!

Сюзанна уявила собі заголовки: «ШИФРУВАЛЬНИК ҐРЕҐ ҐЕЙЛ ВИКРИВАЄ ТАЄМНИЙ ПЛАН СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ КОНТРОЛЮВАТИ ІНФОРМАЦІЮ В УСЬОМУ СВІТІ!»

Хіба ж це не реінкарнація скандалу зі «Стрибунцем»? Викриття підступних планів АНБ зробило б Ґреґа Ґейла знаменитим на увесь світ, його слава перевершила б його найсміливіші сподівання! А АНБ знову опинилося б у дупі. «А що, як Ґейл і каже правду? — подумалося їй. — Ні, — таки вирішила вона. — Звісно, що ні!»