Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

Тепер Сюзанна збагнула, що в плані Танкадо стався жахливий збій: японець не збирався помирати. А збирався сидіти в якомусь іспанському барі й дивитися прес-конференцію Сі-ен-ен про надсекретний комп’ютер-дешифрувальник, який США мали у своєму розпорядженні. Він планував, що після цієї прес-конференції зателефонує Стретмору, прочитає зі свого персня пароль і врятує банк даних від знищення. А потім, добряче повтішавшись, зникне в тінь як справжній герой боротьби за громадянські права.

Сюзанна гепнула кулаком по столу.

— Нам треба будь-що знайти той перстень! Бо він — єдиний справжній пароль! — Тепер вона розуміла все: не було ніякого напарника на ім’я Північна Дакота, не було пароля-дубліката. Навіть якщо АНБ публічно заявить про існування суперкомп’ютера, то поряд уже не буде Танкадо, щоб врятувати ситуацію.

Стретмор мовчав.

Ситуація була набагато серйознішою, аніж Сюзанна могла собі уявити. Приголомшувало в цій ситуації те, що Танкадо дозволив собі зайти так далеко. Він, вочевидь, добре усвідомлював, що станеться, якщо АНБ не роздобуде того персня, однак в останні секунди свого життя віддав свій перстень першому зустрічному. Він навмисне зробив так, щоб перстень не потрапив до рук АНБ. Утім, Сюзанна прекрасно розуміла, що цього й слід було очікувати від Танкадо, бо він подумав, що то саме вони вбили його!

Та вона не могла до кінця повірити,-що Танкадо пішов на таке. Японець був пацифістом. Він не прагнув руйнації, він просто хотів виправити ситуацію. Ситуацію, породжену існуванням «Транскоду», який загрожував праву індивіда на таємниці приватного життя. Хотів, щоб увесь світ дізнався: АНБ піддивляється й підслуховує. Знищення банку інформації АНБ було актом агресії, і Сюзанна уявити собі не могла, що Танкадо на це здатний.

Виття сирен повернуло і'і до реальності. Сюзанна кинула погляд на розгубленого командира і збагнула, про що він думає. Були зруйновані не лише його плани вмонтувати чорний хід у «Цифрову фортецю»; ба більше: його необачність та необережність підштовхнули АНБ до події, яка могла стати найбільшою розвідувальною катастрофою в історії Сполучених Штатів.

— Командире, це не ваша провина! — настійливо гукнула вона, перекриваючи виття сигналізації. — Якби Танкадо не помер, то ми могли б із ним поторгуватися, бо мали б варіанти!

Та командир Стретмор нічого не чув. Його життя скінчилося. Тридцять років він прослужив своїй країні. Це мав бути його момент слави, його внесок в історію: чорний хід до світового шифрувального стандарту. А натомість він послав вірус до банку даних Агентства національної безпеки. І тепер цей вірус не зупинити — хіба що вимкнути електроживлення і стерти всі до останнього мільярди бітів інформації, яку вже ніколи не вдасться поновити. Лише перстень міг врятувати їх, і якщо на цей момент Девід його не знайшов, то...

— Я хочу вимкнути «Транскод», — взяла Сюзанна ситуацію у свої руки. — Я спущуся в підземелля й вимкну рубильник.

Стретмор повільно повернувся до неї і глянув їй у вічі. І Сюзанна побачила перед собою психічно зламану людину.

— Я сам це зроблю, — каркнув він. Потім підвівся, і, намагаючись вибратися з-за стола, перечепився й мало не впав.

Сюзанна посадовила його назад за стіл.

— Ні! — гаркнула вона тоном, що не допускав заперечень. — Я піду.

Стретмор затулив обличчя руками.

— Гаразд. Нижній поверх. За фреоновими насосами.

Сюзанна швидко рушила до дверей, але на півдорозі зупинилася й озирнулася.

— Командире! — скрикнула вона. — Це іще не кінець. Ми ще не програли. Якщо Девід вчасно знайде перстень, то ми зможемо врятувати банк даних!

Стретмор не відповів.

— Зателефонуйте до банку даних! — наказала Сюзанна. — Попередьте їх про вірус! Ви — заступник директора АНБ! Мусите діяти рішуче й негайно! Мусите перемогти!

Як в уповільненому кіно, Стретмор підвів голову. І, як чоловік, що робить найважливіше рішення у своєму житті, він трагічно кивнув.

Сюзанна рішуче кинулася в темряву.

РОЗДІЛ 87


Мопед «Веспа» вискочив на крайню праву смугу руху автостради Гуельва. Розвиднювалося, а рух уже був досить інтенсивний — то севільська молодь поверталася додому після нічних розваг на березі моря. Шалено сигналячи, Бекера обігнав мікроавтобус, напхом напханий підлітками. Девідів мопед був як тріска в океані автомобільного руху. А за чверть милі від нього розбите таксі, сиплячи іскрами, теж вибралося на автостраду. Давши газу, воно зачепило боком «Пежо 504» — і той вискочив на трав’янисту роздільну смугу.

Попередня
-= 111 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!