Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

— Хробак? — простогнав Брінкергоф. Це слово прозвучало надто безневинно для того, щоб ним визначати підступного та безжального загарбника.

— Так, хробак, — підтвердив Джабба, потихеньку закипаючи від злості. — Він не має складних структур — лише інстинкт: їсти, срати і повзти. Ось так. Примітивність. Смертельна примітивність. Він робить те, що йому запрограмували, а потім вшивається.

Фонтейн скинув на Джаббу суворим поглядом.

— І на що ж саме запрограмований цей черв’як?

— Поки що важко сказати, — відповів Джабба. — Наразі він поширюється й причіпляється до всієї нашої секретної інформації. Після цього він може утнути все, що завгодно. Йому може наверзтися на думку знищити всі файли або просто причепити смайлики до певних стенографічних звітів Білого дому.

Голос Фонтейна лишався холодним та стриманим:

— Ви можете його зупинити?

Джабба повільно видихнув й обернувся до екрана.

— Гадки не маю. Усе залежить від того, наскільки розлючений був автор цього хробака. — Він показав на послання, що виднілося позаду нього на екрані. — Хтось мені може пояснити, що це, у біса, означає?

Тепер вас врятує тільки правда Введіть пароль_

Джабба трохи почекав на відповідь і не почув жодної.

— Схоже на те, що хтось на нас «наїжджає», директоре. Шантажує. Наскільки я розумію, перед нами — вимога викупу.

Сюзаннин голос прозвучав глухо й відсторонено:

— Це... це Енсей Танкадо, — прошепотіла вона.

Джабба обернувся до неї. Й ошелешено витріщився.

— Танкадо?

Сюзанна слабо кивнула.

— Він хотів, щоб ми зізналися в... в існуванні «Транско-ду»... але це коштувало йому...

— Зізналися? — приголомшено перервав її Брінкергоф. — Танкадо хоче, щоб ми зізналися, що маємо «Транскод»? Наскільки я розумію, він дещо спізнився.

Сюзанна була розтулила рота, але Джабба перервав її.

— Схоже, Танкадо має код-убивцю, — припустив він, поглянувши на послання на екрані. — Якщо ми його вдрукуємо, то врятуємо банк даних. Маємо перед собою приклад комп’ютерного рекету.

Фонтейн стояв непорушно, мов скеля.

— Скільки часу в нашому розпорядженні?

— Приблизно година, — відповів Джабба. — Достатньо, щоб скликати прес-конференцію й «розколотися».

— Мені потрібна порада, — наказним тоном мовив Фонтейн. — Що ви пропонуєте робити?

— Порада? — гарячкував Джабба, немов не вірячи своїм вухам. — Вам потрібна порада? Я дам вам пораду! Годі фігньою займатися і втрачати дорогоцінний час — ось моя порада!

— Тихо, тихо! — попередив його директор із легкою погрозою в голосі.

— Директоре, — пирхнув Джабба. — Наразі Енсей Танкадо є власником нашого банку даних! Дайте йому те, що він хоче. Якщо він хоче, щоб світ дізнався про «Транскод», то кличте сюди Сі-ен-ен — і намилюйте сраку. Від «Транскоду» залишилася сама дірка в землі — то яка вам, у біса, різниця?

Запала тиша. Схоже, Фонтейн міркував над варіантами дій, які він мав у своєму розпорядженні. Сюзанна хотіла щось сказати, але Джабба випередив її:

— Чого ви чекаєте, директоре?! Зателефонуйте Танкадо! Скажіть, що приймаєте його правила гри! Нам потрібен код-убивця, інакше увесь цей заклад під назвою АНБ піде коту під хвіст!

Ніхто й не рипнувся. Усі мовчали.

— Ви що — подуріли! — заверещав Джабба. — Телефонуйте Танкадо! Скажіть, що ми на все погоджуємося! Дайте мені той код-убивцю! НЕГАЙНО!!! — Комп’ютерний гуру витягнув свій стільниковий телефон і увімкнув його. — Що ж, я сам це зроблю. Дайте мені його номер телефону! Я поговорю з цим злобним дятлом особистої

— Не надривайся ти так, — прошепотіла Сюзанна. — Танкадо помер.

Минуло кілька секунд спантеличеного мовчання — й усвідомлення потенційних наслідків щойно почутого вдарилб Джаб-бу, наче куля в живіт. Здавалося, що велетень-системник за мить рухне на підлогу.

— Помер? Але ж тоді,.. це означає, що ми не зможемо...

— Це означає, що нам потрібен новий план, — спокійно перервав його Фонтейн.

Очі Джабби й досі були на лобі від потрясіння, як хтось несамовито заволав у закутку:

— Джаббо, Джаббо!

То була Соші Кута, старший технік його підрозділу. Вона підбігла до подіуму, тягнучи за собою довгу роздруківку. Вигляд у неї був нажаханий.

— Джаббо! — вигукнула вона, хапаючи ротом повітря. — Цей хробак... Я щойно дізналася, на що саме він запрограмований! — Із цими словами Соші всучила йому папір. — Це результат зробленого мною аналізу системної активності! Лишень поглянь, що він збирається робити!

Попередня
-= 132 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!