Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

— Хто це? — суворо спитав він.

— Сюзанна Флетчер, — пояснив Брінкергоф.

Велетень здивовано вигнув брови. Навіть змокла до нитки та вкрита сажею, Сюзанна Флетчер виявилася набагато привабливішою, аніж він гадав.

— А де командир?

Брінкергоф скрушно похитав головою.

Чорний велетень нічого не сказав. Тільки ненадовго відвів погляд. А потім знову поглянув на Сюзанну.

— Леланд Фонтейн, — мовив він, простягаючи руку. — Радий, що з вами все гаразд.

Сюзанна ошелешено уставилася на нього. Вона знала, що одного дня познайомиться з директором, але не уявляла, що це станеться за таких обставин.

— Ходімо, міс Флетчер, — сказав Фонтейн і пішов попереду. — Нам потрібна вся допомога, яку тільки можна мобілізувати.

У кінці тунелю забовваніла в червонуватому відблиску сталева стіна. Фонтейн підійшов до неї й набрав вхідний код на клавіатурі, розміщеній у невеличкій ніші. А потім поклав свою праву руку на невеличку скляну панель. Спалахнув стробоскоп. І за мить масивна стіна загуркотіла й посунулася ліворуч.

В АНБ було лише одне приміщення більш священне, ніж шифровідділ, і Сюзанна Флетчер відчула, що саме туди вони прямують.

РОЗДІЛ 109


Центр управління головним банком даних АНБ скидався на зменшену копію центру управління польотами в НАСА. У дальньому закутку кімнати дюжина комп’ютерних робочих станцій розташовувалася напроти відеостіни розміром тридцять на сорок футів.

На екрані швидко проскакували один за одним цифри та графіки — наче хтось клацав телеканалами, шукаючи цікаву переда-чу. Вигукуючи команди, між станціями метушилися технарі з довгими аркушами роздруківок у руках; скрізь панував хаос.

Сюзанна ошелешено витріщилася на цей запаморочливо-вражаючий центр. їй пригадалося, що при його спорудженні перемістили двісті п’ятдесят тонн ґрунту — приміщення центру розташовувалося на глибині двісті чотирнадцять футів під землею, де було невразливим для вакуумних і ядерних бомб.

У центрі кімнати за робочою станцією, розташованою на подіумі, стояв Джабба. Гучним голосом він промовляв зі свого «трону» накази — як король своїм підданим. На екрані позаду нього світився напис. Той напис був добре знайомий Сюзанні. Над головою Джабби висіло загрозливе послання завбільшки з рекламний плакат:

Тепер вас врятує тільки правда Введіть пароль_

Наче й досі перебуваючи в якомусь сюрреалістичному кошмарі, Сюзанна пройшла за Фонтейном до подіуму. Світ довкола нагадував їй розпливчасті кадри уповільненого кіно.

Джабба, помітивши їх, крутнувся, як розлючений бик.

— Я ж не для забави створив «Лабети»! Мабуть, на це були вагомі підстави!

— «Лабетів» більше не існує, — спокійно відказав Фонтейн.

— Позавчорашня новина, директоре, — огризнувся Джабба. — Вибухова хвиля дала мені добрячого копняка під сраку! А де Стретмор?

— Командир Стретмор загинув.

— Що ж, нема лиха без добра. На цьому світі таки існує хоч якась довбана справедливість.

— Вгамуйся, Джаббо, — гримнув директор. — Введи нас у курс справи. Наскільки небезпечний цей вірус?

Джабба надовго втупився поглядом у директора, а потім — ні сіло ні впало — розреготався.

— Вірус? — Його різкий регіт голосно відлунив у підземному приміщенні. — Так ви гадаєте, що це вірус?

Фонтейн тримався напрочуд спокійно. Нахабна поведінка Джабби була недоречною й неприпустимою, але тепер не час і не місце вичитувати йому. Тут, у центрі управління, Джабба був головніший за самого Господа Бога. Для комп’ютерних проблем не існувало начальницької ієрархії.

— Так це не вірус? — скрикнув Брінкергоф із надією в голосі.

Джабба презирливо пирхнув:

— Віруси мають рядки реплікації, розумнику! Іншими словами — рядки копіювання та розмноження! А ця штука їх не має!

Сюзанна заклопотано метушилася довкола них, марно намагаючись зосередитися.

— У такому разі — що тут відбувається? — суворо спитав Фонтейн. — Я гадав, що в нас вірус.

Джабба повільно втягнув у легені повітря, витер із лоба рясний піт і мовив стишеним голосом:

— Віруси... віруси розмножуються, відтворюючись. Вони створюють клони. Вони — марнославні й тупі, такі собі бінарні егоїсти з манією величі. Віруси штампують своїх малят швидше за кролів. Вони мають слабкі місця — їх можна схрещувати доти, поки вони не самознищаться. Це якщо підійти до цієї процедури з розумом. На жаль, ця програма не має свого я, вона не має манії величі і тому не має потреби розмножуватися. У неї холодний розум і чітке завдання. Ба більше: коли вона виконає це завдання, то, цілком можливо, вчинить акт цифрового самогубства. — Джабба побожно здійняв руки до хаосу, що відображався на великому екрані. — Пані та панове! — Він зітхнув: — Знайомтеся: камікадзе комп’ютерних загарбників! Так званий хробак.

Попередня
-= 131 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!