Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

— Погана порада, містере Бекер, — відрізав Джабба. — Треба ввести правильний код із першої ж спроби. Зазвичай коди-убивці мають такий собі «штрафний пункт» — щоб запобігти пошукам за методом спроб та помилок. Якщо ми введемо хибний код, то дегенеративний цикл може лише пришвидшитись. А якщо ми зробимо два хибні вводи, то код-убивця заблокується назавжди, і ми втратимо змогу ним скористатися.

Директор нахмурився і знову обернувся до екрана.

— Містере Бекер! Визнаю свою помилку. Читайте обережно, ні — надзвичайно обережно!

Бекер кивнув і замовк, уважно роздивляючись перстень. А потім поволі прочитав напис:

— О... II... І.. Б... інтервал... С...

Джабба та Сюзанна перервали його, скрикнувши майже в унісон.

— Інтервал? — Джабба кинув друкувати. — Там є інтервал?!

Бекер стенув плечима і ще раз уважно придивився до персня.

— Так. їх тут ціла купа.

— Може, я чогось не зрозумів? — суворо спитав Фонтейн. — Чому ми зупинилися?

— Сер... — здивовано зазначила Сюзанна. — Річ у тім, що...

— Вона має рацію, — встряв Джабба. — Дуже дивно. Бо в паролях ніколи не використовують інтервалів.

Брінкергоф натужно ковтнув слину.

— То що ви хочете сказати?

— Він хоче сказати, — втрутилася Сюзанна, — що, може, це не код-убивця.

— Авжеж це код-убивця! — вигукнув Брінкергоф. — Що ще це може бути? Інакше з якого б дива Танкадо став би його комусь віддавати? І який, у біса, сенс комусь гравірувати на персні цілу купу довільних символів?!

Гострим лютим поглядом Фонтейн змусив Брінкергофа замовкнути.

— Е-е-е-е, хлопці, — перервав їх Бекер, неохоче втручаючись у суперечку. — Ось ви кажете довільні символи, довільні символи... Мушу зазначити, що літери на цьому персні — аж ніяк не довільні.

— Що?! — в унісон вигукнули всі, хто стояв на подіумі.

На обличчі Бекера з’явився збентежений вигляд.

— Вибачте, але на персні —- слова, це однозначно. Так, літери вигравірувані досить щільно, і тому виникає враження їхньої довільності, але якщо придивитися краще, то... то виявляється, що це латина.

Джабба аж рота роззявив.

— Не пудріть мені мозок!

Бекер похитав головою.

— А я й не пудрю. Тут написано: «Quis custodiet ipsos custodies». Це перекладається приблизно, як...

— Хто вартуватиме вартових! — вигукнула Сюзанна, закінчуючи Девідове речення.

Бекер спантеличено поглянув на неї.

— Сюзанно, а я й не знав, що...

— Це із «Сатирів» Ювенала, — вигукнула вона. — Хто вартуватиме вартових. Хто пильнуватиме АНБ, коли АНБ пильнуватиме світ? То була улюблена приказка Танкадо!

— Отже, — озвалася Мідж, — це пароль чи не пароль?

— Це мусить бути пароль, — безапеляційно заявив Брінкергоф.

Фонтейн стояв мовчки, обмірковуючи почуте.

— Не знаю, пароль це чи не пароль, — зауважив Джабба, — У мене складається враження, що Танкадо цілком імовірно міг використати й недовільну конструкцію.

— Просто викиньте інтервали — і вдрукуйте цей бісовий код! — скрикнув Брінкергоф.

Фонтейн обернувся до Сюзанни.

— А яка ваша думка, міс Флетчер?

Сюзанна на мить замислилася. Вона не могла ще сказати точно, але відчувала, що тут щось не так. Сюзанна достатньо добре знала Танкадо: простота була його улюбленою конячкою. Його аргументи і його програми завжди вирізнялися кришталево-чистою прозорістю та довершеністю. Тому той факт, що інтервали треба усунути, видавався їй дивним. То була дрібниця, та все ж — вада, брудна домішка. Не таким уявляла собі вона потужний завершальний удар, який підготував Танкадо її агентству.

— Щось тут не так, — нарешті озвалася вона. — Не думаю, що це пароль.

Фонтейн повільно втягнув носом повітря й запитально поглянув на неї своїми темними очима.

— Міс Флетчер, якщо, на вашу думку, це не пароль, то навіщо було Енсею Танкадо віддавати його? Якщо він знав, що ми його вбили, то чи не припускаєте ви, що він хотів помститися нам, віддавши перстень першій стрічній людині, щоб він безслідно зник?

До їхнього діалогу несподівано приєднався новий голос:

— Е-е-е, директоре...

Усі враз подивилися на екран. То був агент Коліандер. Перехилившись через плече Бекера, він дотягнувся до мікрофона.

— Звісно, це моя особиста думка, але я зовсім не впевнений, що Танкадо здогадався, що його вбили.

— Прошу? — вимогливо мовив Фонтейн.

— Гулогот був фахівцем своєї справи, сер. Ми бачили, як здійснювалася ліквідація — з відстані лише п’ятдесяти метрів.

Попередня
-= 138 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!