Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

Усе свідчить про те, що Танкадо навіть не здогадався, що трапилося насправді.

— Докази! — накинувся на нього Брінкергоф. — Які ваші докази? Танкадо віддав перстень випадковій людині. Оце і є доказом того, що він хотів помститися!

— Агенте Сміт, — втрутився Фонтейн. — Чому ви думаєте, що Енсей Танкадо не підозрював, що його вбили?

Сміт прокашлявся.

— Гулогот убив його за допомогою НТК — непроникної травматичної кулі. Це шматочок гуми, що влучає в груди, а потім — розсипається. Тихо. І дуже чисто. Напевне, пан Танкадо встиг відчути лише різкий удар — і в нього відразу ж зупинилося серце.

— Травматична куля... — задумливо мовив Бекер сам собі. — Тепер зрозуміло, звідки взявся синець.

— Навряд чи Танкадо асоціював це відчуття з пострілом убивці.

— Однак він таки віддав перстень, — наполягав Фонтейн.

— Так, сер. Але він не видивлявся свого нападника. Жертва завжди видивляється свого нападника, коли в неї вистрелили. Це інстинкт.

Фонтейн замислився, а потім уточнив:

— То ви стверджуєте, що Танкадо не намагався узріти Гулогота?

— Саме так, сер, Якщо хочете пересвідчитися, то ми зафіль-мували цей епізод.

— Фільтру Х-одинадцять настає гаплик! — скрикнув технік. — Хробак майже там!

— Фільм нам ні до чого, — заявив Брінкергоф. — Вдрукуйте цей бісів код-убивцю й закінчуйте справу!

Джабба зітхнув і несподівано спокійним тоном сказав:

— Директоре, якщо ми введемо хибний код...

— Так, — перервала його Сюзанна, — якщо Танкадо не підозрював, що ми його вбили, то ми маємо відповісти на декотрі запитання.

— Скільки часу в нашому розпорядженні, Джаббо? — спитав Фонтейн.

Джабба поглянув на візуальну репрезентацію.

— Близько двадцяти хвилин. Раджу використати цей час розумно.

Фонтейн довго мовчав, а потім важко зітхнув:

— Гаразд. Крутіть ваш фільм.

РОЗДІЛ 117


— Транслюємо відео через десять секунд, — протріскотів у гучномовці голос агента Сміта. — Викидатимемо кожен другий кадр і зайвий звук, щоб було якомога ближче до реального часу.

Усі на подіумі очікувально завмерли. Джабба натиснув кілька клавіш і перенастроїв екран на стіні. Послання Танкадо опинилося тепер у лівому крайньому кутку.

Тепер вас врятує тільки правда

Праворуч змістився кадр з інтер’єром мікроавтобуса, де два агенти схилилися над камерою. У центрі ж з’явилося розмите зображення. Воно на мить завмерло, а потім перетворилося на червоно-білу картинку парку.

— Пішла трансляція, — оголосив агент Сміт.

Відео скидалося на старий фільм. Зображення було деформоване по вертикалі й смикалося внаслідок вилучення кадрів — процесу, котрий вполовину зменшував обсяг трансляції та прискорював її.

Камера ковзнула по величезному простору, з одного боку обмеженому напівкруглим фасадом будівлі севільської міськради. Перед фасадом виднілися дерева. Парк був безлюдний.

— Фільтру Х-одинадцять — гаплик! — вигукнув технік. — Цей поганець-хробак зголоднів!

Сміт почав розповідати. У його коментарі вчувалася невимушеність досвідченого агента.

— Це кадр зроблений з автобуса, — пояснив він, — на відстані п’ятдесяти метрів від зони ліквідації. Танкадо наближається з правого боку. Гулогот — серед дерев ліворуч.

— У нас тут проблема з часом, — підігнав його .Фонтейн. — Давайте до суті.

Агент Коліандер натиснув кілька кнопок, і швидкість трансляції зросла.

Усі на подіумі ждали того моменту, коли в кадрі з’явиться Енсей Танкадо — їхній колишній колега. Прискорене відео видавалося досить кумедним. На майданчик, незграбно смикаючись, вийшов Танкадо. Він милувався краєвидом: прикривши очі від сонця, споглядав на високі шпилі велетенського фасаду.

— А тепер — уважніше, — попередив Сміт. — Гулогот — дійсно майстер своєї справи. Це його перший постріл в людному місці.

І Сміт мав рацію. З лівого боку екрана, посеред дерев, блиснув спалах. І за мить Танкадо вхопився за груди й захитався. Камера відразу ж дала його великим планом, але нестабільно — то чітко, то нечітко.

Відеоряд крутився з підвищеною швидкістю, а Сміт продовжував свій коментар:

— Як ви бачите, у Танкадо відразу ж сталася зупинка серцевої діяльності.

Сюзанна аж похолола, дивлячись ці кадри. їй стало зле. Своїми спотвореними руками Танкадо вхопився за груди, і на його обличчі з’явився вираз розгубленості й страху.

— Бачите, — пояснив Сміт, — він дивиться вниз, на себе. Жодного разу Танкадо не озирнувся.

Попередня
-= 139 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!