Слава ЗСУ!

Бекер вирячився на гіганта з усією лютістю, яку тільки міг зобразити.

— Як вас звати?

По дебелій мармизі німця пробігла хвилька паніки.

— Was willst du? Чого ти хочеш?

— Я — із севільської поліції, з відділу у справах туристів.

Німець знервовано поглянув на двері ванни.

— Вам відомо, що проституція в Іспанії заборонена законом?

— Nein, — збрехав німець. — Я не знав. Я негайно відішлю її додому.

— Боюся, що ви спізнилися, — сказав Бекер із владними мотками в голосі. І невимушено пройшов до кімнати. — У мене до вас пропозиція.

— Ein Vorschlag? — перепитав німець. — Пропозиція?

— Так. Я можу просто зараз забрати вас до відділка або... — Бекер зробив ефектну паузу й хруснув кісточками пальців.

— Або що? — спитав німець із широко розкритими від страху очима.

— Або ми з вами домовимося.

— Про що домовимося? — Німець чув розповіді про корупцію в іспанській громадянській гвардії.

— Ви маєте те, що потрібно мені, — пояснив Бекер.

— Ну аякже, звісно! — полегшено зітхнув німець, вимучуючи посмішку. І відразу ж потягнувся за гаманцем на туалетному столику.

— Скільки?

Бекер роззявив рота, зображаючи благородне обурення.

— Невже ви хочете підкупити правоохоронця?!

— Ні! Мені просто здалося, що... — І з цими словами огрядний чоловік швидко поклав гаманець на місце. — Я... я... — Він украй розгубився й не знав, що вдіяти. Важко впавши на край ліжка, він почав у відчаї заламувати руки. Під його вагою ліжко аж застогнало. — Прошу вибачення.

Бекер витягнув із вази троянду, елегантно понюхав її й картинно впустив на підлогу. А потім різко обернувся і впритул поглянув на німця.

— Що ви можете розповісти мені про вбивство?

Німець пополотнів.

— Mord? Вбивство?

— Так. Про вбивство азіата сьогодні вранці в парку. Пам’ятаєте? То було вбивство — Ermordung. — Бекеру подобалося це німецьке слово, яке означало «вбивство». Ermordung. Аж кров холоне в жилах.

— Ermordung? Його... убили?

— Так.

— Але ж це неможливо! — Аж задихнувся німець. — Я там був. У нього трапився серцевий напад. Я сам бачив. Не було крові. Не було куль.

Бекер поблажливо похитав головою.

— Часто все буває інакше, аніж здається на перший погляд.

Німець узагалі став білий, як крейда.

Бекер подумки всміхнувся. Брехня спрацювала добре. Бідолашний німець рясно спітнів від страху.

— Щ-щ-щ-о вам потрібно? — спитав він, заїкаючись. — Я нічого не знаю.

Бекер походжав кімнатою.

— Убитий мав на своєму пальці золотого персня. Він мені потрібен.

— У-у-у мене його немає.

Бекер поблажливо зітхнув і рушив до дверей ванної кімнати.

— А може, він у Рочіо? У Росинки?

Колір обличчя німця змінився з білого на пурпурний.

— Ви знаєте Росинку? — Рукавом фірмового готельного халата він витер піт зі свого м’ясистого обличчя. Потім розтулив рота, щоб щось сказати, але в цю мить двері ванної рвучко розчинилися.

Чоловіки обернулися.

На порозі ванної стояла Рочіо Ева Ґранада. Як прекрасне видіння. Довге хвилясте руде волосся, бездоганна іберійська шкіра, темно-каштанові очі та високе гладеньке чоло. На ній був білий готельний халат, такий самий, як і в німця. Лямки халата були сексуально зав’язані на широких стегнах, а комір широко розкривався, оголяючи засмаглу впадину між грудьми. Вона величаво виступила з ванни — втілення самовпевненості.

— Чим можу допомогти? — спитала вона гортанною англійською.

Бекер незмигним поглядом витріщився на вражаюче прекрасну жінку.

— Мені потрібен перстень, — сказав він крижаним тоном.

— А ви хто? — суворо спитала вона.

Бекер перейшов на іспанську із сильним андалузьким акцентом.

— Громадянська гвардія.

Рочіо розсміялася.

— Цього не може бути, — сказала вона іспанською.

Бекер відчув, як до горла підкотився клубок. Ця жінка виявилася міцнішим горішком, аніж її клієнт.

— Не може бути? — перепитав він, не втрачаючи самовладання. — Може, відправити вас до відділка, щоб це донести?

Рочіо пирхнула.

— Я не буду ставити вас у незручне становище, приймаючи вашу пропозицію.

Та Бекер тримався своєї «легенди».

— Кажу вам, я з громадянської гвардії.

Рочіо погрозливо підступила до нього.

— Я знаю кожного поліцейського з громадянської гвардії. І всі вони — мої найкращі клієнти.

Бекеру здалося, що її погляд пронизує його, як гострий ніж. Він трохи змінив тактику.