Слава ЗСУ!

За кілька секунд її термінал пискнув. У Сюзанни пришвидшено забилося серце. Затамувавши подих, вона поглянула на екран.

Код помилки — 22

Сюзанна відчула приплив надії. То була гарна новина. Той факт, що пошук виявив код помилки, означав, що сам трасувальник у нормі. Вочевидь, він припинив роботу через якусь зовнішню разову аномалію, що не мала тенденції до повтору.

Код помилки — 22. Сюзанна понишпорила в закутках пам’яті, намагаючись пригадати, яку помилку означав код 22. Збої апаратного забезпечення в блоці № 3 були такою великою рідкістю, що вона не могла згадати, що означала кожна цифра коду.

І Сюзанна погортала сторінки посібника, переглядаючи список кодів помилок.

19: несправний жорсткий сегмент 20: сплеск постійного струму 21: відмова системи збереження даних

Коли ж вона дійшла до номера 22, то аж заціпеніла, витріщившись на сторінку. А потім приголомшено поглянула на монітор — чи, бува, не помилилася.

Код помилки — 22

Сюзанна нахмурилася й повернулася до посібника з функціонування систем. Те, що вона там побачила, не мало змісту.

22: ручне скасування роботи програми

РОЗДІЛ 35

Бекер шоковано поглянув на Рочіо.

— Ви продали перстень?

Жінка кивнула, струснувши своїми шовковистими рудими кучерями.

Девід відмовлявся вірити в почуте.

— Ясно... але ж...

Рочіо стенула плечима і сказала іспанською:

— Продала. Дівчині в парку.

У Бекера аж ноги підкосилися. «Цього не може бути!»

Рочіо всміхнулася з напускною скромністю й кивнула на німця.

— É1 queria que lo gardara. Він хотів залишити перстень собі, але я відмовила його. У мені тече циганська кров. Ми, циганки, не лише рудоволосі, а й забобонні. Перстень, відданий людиною на порозі смерті, — це недобрий знак.

— А ви знаєте цю дівчину? — спитав її Бекер тоном слідчого.

Рочіо здивовано вигнула брови.

— Ти Диви! Невже вам справді так потрібен той перстень?

Бекер серйозно кивнув.

— Кому ви його продали?

Велетенський німець отетеріло сидів на ліжку. Його романтичний вечір явно йшов коту під хвіст, а він, вочевидь, так і не збагнув — чому.

— Was passiert? — знервовано спитав він. — Що відбувається?

Бекер проігнорував його запитання.

— Узагалі-то я його не продала, — зізналася Рочіо. — Я спробувала, але то була маленька дівчинка й не мала грошей. Тож насамкінець я просто віддала їй той перстень. Знала б я про вашу щедру пропозицію, то неодмінно притримала б його для вас.

— А чому ви пішли з парку? — суворо спитав Бекер. — На наших очах померла людина. Чому ви не дочекалися поліції? І чому не віддали перстень представникам влади?

— Знаєте, містере Бекер, я організовую й облаштовую багато речей, але я не займаюся організацією проблем для самої себе. До того ж мені здалося, що отой дідок контролював ситуацію.

— Канадець?

— Так, він викликав «швидку». І ми вирішили, що час іти. Я не бачила жодних підстав для себе та мого клієнта зв’язуватися з поліцією.

Бекер відсторонено кивнув. Він і досі намагався вмістити у свідомості цей жорстокий удар долі.

«Як же ж вона могла просто так віддати оту бісову штуку!»

— Я намагалася допомогти умирущому, — пояснила Рочіо. — Але, здавалося, він і не хотів моєї допомоги. Натомість став тикати нам в обличчя свій перстень. Виставив свої три спотворені пальці — який жах! І тицяв у нас своєю рукою — наче ми мали цей перстень забрати. Я не хотіла, але мій приятель усе ж таки взяв і зняв його. А потім цей чоловік помер.

— А ви пробували зробити йому масаж серця? — поцікавився Бекер.

— Ні, ми до нього й не торкалися. Мій приятель узагалі перелякався. Він гігант, але слабак. — Вона спокусливо всміхнулася Бекеру. — Не хвилюйтеся, він жодного слова іспанською не розуміє.

Бекер нахмурився, пригадавши синці на грудях Танкадо.

— А медики? Вони робили масаж серця?

— Гадки не маю. Я ж казала вам, що ми пішли ще до того, як вони приїхали.

— Тобто ви хочете сказати — після того, як ви поцупили перстень...

Рочіо злобно вирячилася на нього.

— Нічого ми не цупили. Чоловік помирав. Його бажання було очевидним. І ми виконали його останнє бажання.

Бекер злагіднішав. Зрештою, Рочіо мала рацію; чорт забирай, він, можливо, і сам вчинив би так само, якби був на їхньому місці.

— Але ж потім ви віддали той перстень якійсь дівчинці?

— Я ж сказала вам. Той перстень мене дуже нервував. А на тій дівчинці було багато прикрас. Мені подумалося, що він їй сподобається.