Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

Бармен здивовано поглянув на нього.

— Клуби? Для панків?

— Еге ж. Чи є якесь місце у вашому місті, де вони полюбляють стирчати?

— No lo se, senor. Не знаю, сеньйоре. Але однозначно — не в нашому барі, — усміхнувся він. — Може, таки вип’єте?

Бекеру захотілося вхопити бармена за комір і щосили струсонути. Бо все йшло шкереберть. Зовсім не так, як він планував.

— Може, таки вип’єте? — наполягав карлик. — Фіно? Херес? Згори з динаміків тихо лунала класична музика. «“Бранден-

бурзький концерт”, — подумав Бекер. — Номер чотири». Ми-иулого року вони із Сюзанною слухали «Бранденбурзький концерт», коли до університету приїздив англійський камер-

11 ий оркестр «Академія Святого Мартіна в полях». Йому дуже захотілося, щоб Сюзанна була тепер тут, із ним. Легкий вітерець, що дув із кондиціонера, нагадав Девіду про спеку, що панувала надворі. Він уявив собі, як, обливаючись потом, блукає розпусним районом Тріана в пошуках якоїсь панкерши у футболці з британським прапором. І знову подумав про Сю-:іанну.

— Zumo de arândano, — почув він власний голос. — Журав-линовий сік.

Бармен отетеріло витріщився на нього.

— Без нічого? — Журавлиновий сік користувався в Іспанії популярністю, але пити його без нічого — щось нечуване.

— Так, — підтвердив Бекер. — Без нічого.

— ^Echo un росо de Smirnoff? — наполягав бармен. — Може, трохи горілки хлюпнути?

— No, gracias.

— ^Gratis? — бармен вдав, що недочув. — Безкоштовно? Заклад пригощає?

Долаючи гупання в голові, Бекер уявив, що його чекає попереду: брудні вулиці Тріани, задушлива спека та безсонна ніч. «Та ну його к бісу».

— Гаразд, — кивнув він. — Хлюпніть трохи горілки.

З явним полегшенням бармен поквапився геть готувати напій.

Бекер окинув поглядом вишукано оздоблений бар і подумав — чи не сниться йому все це? Усе що завгодно видавалося б тепер реальним, окрім власне реальності. «Я університетський викладач, — подумав він. — І виконую секретне завдання».

Невдовзі повернувся бармен і театральним жестом поставив напій перед Бекером.

— A su gusto, senor. Журавлиновий сік із краплиною горілки.

Бекер подякував йому й відсьорбнув з келиха. І аж захлинувся.

— Оце так краплина!

РОЗДІЛ 38


Ґейл зупинився на півдорозі до буфета і здивовано витріщився на Сюзанну.

— Що сталося, Сью? У тебе жахливий вигляд.

Сюзанна придушила тваринний страх, що підступав їй до

горла. За якихось десять футів від них яскраво світився монітор Ґейла.

— Я... Зі мною все гаразд... — насилу вичавила вона, і серце її несамовито закалатало.

Ґейл окинув її здивованим поглядом.

— Може, тобі води випити?

Сюзанна силилася відповісти, але не могла.

«Як я могла забути затемнити його бісів монітор?!» — вилаялася подумки.

Сюзанна розуміла: тієї ж миті, коли Ґейл запідозрить, що вона нишпорила в його комп’ютері, він збагне, що вона розкрила його справжнє нутро, що Північна Дакота — це він. Вона боялася, що Ґейл піде на все, щоб ця інформація ніколи не вийшла за межі блоку № 3.

Вона подумала — а може, рвонути до дверей? Але в неї не було жодного шансу на успіх. Раптом хтось щосили загупав по скляній стіні. Сюзанна та Ґейл аж підскочили від несподіванки. То був Картукян. Він мав такий вигляд, наче щойно побачив пекло.

Ґейл невдоволено скривився, поглянувши на очманілого системного інженера, а потім повернувся до Сюзанни.

— Я зараз повернуся. Візьми щось попити. Ти — дуже бліда. — Із цими словами він обернувся й вийшов із кімнати.

Сюзанна швидко опанувала себе, стрімголов побігла до термінала Ґейла й покрутила регулятор яскравості. Екран згас.

Її серце мало з грудей не вискакувало. Обернувшись, вона побачила, що в приміщенні шифрувального відділу відбувається розмова. Вочевидь, Картукян досі не пішов додому. Молодий інженер-системник був у паніці і, вочевидь, похапливо

ділився своїм страхом із Ґреґом Ґейлом. Сюзанна знала, що це і іс мало значення: Ґейл і так знав усе, що слід було знати. «Мені треба потрапити до Стретмора. І негайно».

РОЗДІЛ 39


Готельний номер 301.

Рочіо Ева Ґранада стояла гола перед дзеркалом у ванній. 11,ього моменту вона страшенно боялася увесь день. Німець лежав на ліжку й чекав на неї. З таким велетнем їй ще ніколи не доводилося бути.

Вона неохоче витягнула кубик льоду з відерця і натерла ним шкіру довкола сосків на грудях, щоб ті затверділи. То був її особливий прийом — зробити так, щоб чоловіки відчували себе бажаними. Тоді вони повертатимуться до неї знову і знову. Провівши руками по своєму гнучкому, добре засмаглому тілу, вона подумала, що таким моложавим воно буде ще років чотири або п’ять. За цей час вона заощадить достатньо грошей, щоб полишити цю роботу. Сеньйор Рольдан забирав більшу частку її платні, але дівчина добре знала, що без нього вона разом із рештою дешевих повій «знімала» б підпилих чоловіків у районі Тріана. А ці клієнти принаймні мали гроші. Вони її ніколи не били, їх було легко задовольнити. Вона прослизнула у свою білизну, набрала повні легені повітря — і відчинила двері ванної.

Попередня
-= 59 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!