Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

Картукян нервово ковтнув слину. Йому страшенно не хотілося спускатися до нижніх поверхів. Лише один раз довелося йому там побувати — під час навчання. То був чужий химерний світ із довгими лабіринтами вузеньких сходів, фреонових трубок і запаморочливо глибокою шахтою з гуркотливими електрогенераторами на дні...

Він ладен був піти куди завгодно, але тільки не туди, ладен був зустріти на своєму шляху кого завгодно, тільки не Стретмора, але обов’язок є обов’язок. «Завтра вранці вони мені подякують», — подумав він, трохи невпевнений, що так воно й буде.

Глибоко вдихнувши, Картукян відчинив особисту металеву шафку начальника підрозділу системної безпеки. На полиці з демонтованими комп’ютерними деталями за медіа-концентра-тором та ЬАІМ-тестером стояла кружка випускника Стенфорд-ського університету. Не торкаючись її країв, Картукян засунув пальці всередину й витягнув звідти плаский зубчастий ключ.

— Дивно, що інженери, покликані пильнувати безпеку систем, самі не дотримуються правил безпеки, — пробурчав він.

РОЗДІЛ 47


— Код вартістю мільярд доларів? — пирхнула Мідж, ідучи по коридору разом із Брінкергофом. — Не може бути!

— Клянуся! — відказав він.

Вона підозріло поглянула на нього.

— Сподіваюся, це не чергова хитрість, щоб затягнути мене в ліжко.

— Мідж, та я б ніколи... — почав він заперечувати голосом праведника.

— Та знаю, знаю, Чеде, — перервала його Мідж. — Не нагадуй.

Півхвилини по тому вона вже сиділа в кріслі Брінкергофа, вивчаючи звіт шифрувального відділу.

— Ось бачиш, — сказав він, перехиляючись їй через плече і вказуючи цифру, про яку йшлося. — Оцей ССР — мільярд доларів! Здуріти можна!

Мідж хихикнула.

— І дійсно, трохи завищена цифрочка, еге ж?

— Та отож, — простогнав він. — Трішечки.

— Схоже, це ділення на нуль.

— Хто-хто?

— Не хто, а «що» — ділення на нуль, — пояснила Мідж, переглядаючи решту даних. — ССР вираховується як дріб — загальна сума витрат ділена на кількість розшифровок.

— Ясна річ, — відсторонено кивнув Брінкергоф, намагаючись не заглядати в її декольте.

— Коли знаменник дорівнює нулю, — пояснила Мідж, — то частка прагне до безконечності. Комп’ютери дуже не люблять безконечності, от і друкують замість неї дев’ятки. — Вона показала на інший стовпчик. — Ось бачиш?

— Еге ж, — швидко підтвердив Брінкергоф, відводячи погляд від декольте й зосереджуючись на папері.

— Це сьогоднішня приблизна інформація про обсяг діяльності. Ось поглянь на кількість розшифровок.

Брінкергоф слухняно прослідкував за її пальцем і поглянув на нижню частину стовпчика.

Кількість розшифровок: 0

Мідж постукала пальцем по аркушу.

— Я так і знала. Поділено на нуль.

Брінкергоф здивовано вигнув брови.

— То все нормально?

Мідж стенула плечима.

— Це просто означає, що сьогодні ми не розшифрували жодного коду. Мабуть, «Транскод» вирішив взяти відпустку й перепочити.

— Відпустку? — перепитав Брінкергоф із сумнівом у голосі. Він достатньо довго пропрацював із директором АНБ, щоб знати: відпустки та «перерви» — не тутешній метод роботи. Особливо стосовно «Транскоду». Фонтейн заплатив два мільярди доларів за свого велетня, сподіваючись, що це помірковане капіталовкладення. Кожна секунда, змарнована суперкомп’ютером, означала гроші, спущені в унітаз.

— Але ж Мідж... — мовив Брінкергоф. — «Транскод» не бере відпусток і перерв. Він функціонує вдень та вночі. І ти про це знаєш.

Вона знов стенула плечима.

— Може, Стретмор не схотів стирчати тут учора допізна, щоб підготувати для суперкомп’ютера обсяг роботи на суботу. Скоріш за все, він знав, що Фонтейн у від’їзді, і тому вшився якомога раніше на риболовлю.

— Та годі тобі, Мідж, — саркастично відказав Брінкергоф. — Не наїжджай на нього.

Не було секретом те, що Мідж Мілкен не полюбляла Тревора Стретмора, бо той вдався до хитрого маневру, щоб вмонтувати в «Стрибунець» чорний хід, але його викрили. Попри добрі наміри Стретмора, АНБ дорого заплатило за це фіаско. ФЕК набула впливовості, Фонтейн втратив довіру конгресу, а найгіршим було те, що агентство значною мірою позбулося своєї анонімності. Раптом домогосподарки з Мінесоти почали писати скарги до «America Online» та «Prodigy» й висловлювати побоювання, що АНБ може читати їхні електронні повідомлення. Наче АНБ збиралося викрасти в них секретний рецепт тістечок або джему.

Фіаско Стретмора дорого обійшлося АНБ, і Мідж відчувала на собі частину провини — зовсім не тому, що передчувала такий коник від командира, а тому, що це вчинили за спиною директора, а Мідж платили саме за те, щоб вона цю спину прикривала. Поблажливість Фонтейна робила його вразливим, а Мідж змушувала нервувати. Але директор давно навчився відступати вбік і давати розумним людям зробити свою роботу; саме цього принципу він і дотримувався в робочих стосунках із Тревором Стретмором.

Попередня
-= 68 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!