Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

Брінкергоф буркнув щось нерозбірливе.

Мідж натиснула іще кілька клавіш.

— Я виводжу на екран дані про ліфт, яким користується Стретмор. — Ненадовго затримавши погляд на моніторі, Мідж постукала пальцями по столу.

— Він — тут, — сказала вона, наче так і мало бути. — Він у шифровідділі. Ось поглянь. От тобі й наднормові години! Він увійшов до себе вчора рано-вранці і за цей час досі не скористався ліфтом. І магнітною карткою для відімкнення головних дверей досі не скористався. Значить, він там.

Брінкергоф ледь помітно зітхнув — із полегшенням.

— А якщо Стретмор там, то все гаразд — так?

Мідж на мить замислилася.

— Можливо, — нарешті сказала вона.

— Можливо?

— Треба подзвонити йому, щоб пересвідчитись остаточно.

Брінкергоф простогнав із досади.

— Мідж, він же заступник директора. Я певен, Стретмор усе тримає під контролем. Давай не вибудовувати здогадок...

— Припини, Чеде, не будь дитиною. Ми просто виконуємо свої обов’язки. Виявивши в статистиці похибку, ми відслідковуємо її причину. До того ж, — додала вона, — мені хотілося б нагадати Стретмору, що «Великий брат» слідкує невідступно. І таким чином змусити його добряче подумати, перш ніж вдаватися до ще одного ідіотського трюку, сподіваючись урятувати світ від зла. — Мідж узяла слухавку й почала набирати номер.

Брінкергоф збентежено завовтузився.

— Ти й справді вважаєш, що нам слід турбувати його?

— Це не я його турбую, — сказала Мідж, тицяючи йому слухавку. — А ти.

РОЗДІЛ 48


— Що?! — ошелешено скрикнула Мідж. — Стретмор стверджує, що наші дані хибні?

Брінкергоф кивнув і поклав слухавку.

— Стретмор заперечив, що «Транскод» ось уже вісімнадцять годин морочиться з одним файлом?

— Він висловився про все це в дуже конструктивному дусі, — повідомив Брінкергоф, аж сяючи від радості, що йому довелося пережити цей дзвінок неушкодженим. — І запевнив мене, що суперкомп’ютер працює чудово. Сказав, що зламує коди по одному за шість хвилин навіть у момент нашої розмови. Подякував мені, що я зателефонував перевірити.

— Він бреше, — відрізала Мідж. — Я уже два роки займаюся статистикою шифрувального відділу. І в його даних жодного разу не було похибки.

— Так буває скрізь і з кожним — усе до першого разу, — невимушено кинув Чед.

Вона кинула на нього несхвальний погляд.

— Я перевірила ці дані двічі.

— Ну... ти ж знаєш, як кажуть про комп’ютери. Коли вони лажають, то лажають вперто й послідовно.

Мідж крутнулася на п’ятах і втупилася в нього сердитим поглядом.

— Це зовсім не смішно, Чеде! Щойно заступник директора нахабно збрехав представнику директорату! І мені цікаво знати — чому?!

Брінкергоф страшенно пожалкував, що покликав Мідж. Його телефонна розмова зі Стретмором розлютила її. Відтоді, як стався інцидент зі «Стрибунцем», щоразу, коли в Мідж виникало відчуття, що відбувається щось підозріле, вона якимось незбагненним чином перетворювалася з кокетки на впертого й цілеспрямованого фанатика. І зупинити її було неможливо, аж поки вона сама в усьому не розбиралася.

— Мідж, цілком можливо, що наша інформація є хибною, — твердо мовив Брінкергоф. — Лишень подумай: хіба може існувати файл, спроможний на цілих вісімнадцять годин завантажити «Транскод» роботою? Та це ж просто нечувано. Іди додому. Уже пізно.

Вона кинула на нього погордливий погляд і поклала звіт на стіл.

— Я довіряю цій інформації. Інтуїція підказує мені, що вона — правильна.

Брінкергоф нахмурився. Навіть директор не насмілювався висловлювати сумніви стосовно інтуїції Мідж Мілкен — вона мала лячну звичку завжди казати слушно.

— Щось сталося, — безапеляційно заявила вона. — І я збираюся з’ясувати — що саме.

РОЗДІЛ 49


Насилу підвівшись із підлоги автобуса, Бекер рухнув на вільне місце на сидінні.

— Класний трюк у тебе вийшов, недоумку, — пирхнув хлопець із трьома шпичаками.

Бекер примружився від різкого світла. То був підліток, через якого Девід кинувся наздоганяти автобус.

— А що трапилося з вашим волоссям? — простогнав Бекер, кивнувши на решту пасажирів. — Воно у всіх...

— ...червоне, білей блакитне? — підказав хлопець.

Бекер кивнув, намагаючись не дивитися на інфікований наскрізний отвір у верхній губі панка.

— Табу Іуди, — невимушено відповів підліток.

Бекер отетеріло витріщився на нього.

Хлопець сплюнув у прохід, роздратований невіглаством Девіда.

Попередня
-= 70 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!