Читай онлайн

знайди книгу для душі...

Головна > Книги > Цифрова Фортеця

— Але ж... але ж чому він так довго...

— Тому що не міг запустити цей файл у «Транскод». Він намагався, але фільтри щоразу «відбраковували» його. Бо файл було закодовано якимось новим відкритим алгоритмом, з яким фільтри ще не стикалися. Джабба аж шість годин витратив на те, щоб їх належним чином переладнати.

Брінкергоф ошелешено мовчав.

— Стретмор мало не сказився від люті. І змусив Джаббу змонтувати в «Лабетах» обхідний пристрій — на той випадок, коли таке трапиться знову.

— Господи, оце так! — присвиснув Брінкергоф. — А я й гадки не мав.

І відразу ж підозріло примружився.

— То що ж ти хочеш цим сказати?

— А те, що сьогодні Стретмор скористався цим перепускним пристроєм, щоб завантажити файл, відбракований фільтрами.

— Ну то й що? Для цього ж цей перепускник і призначався, еге ж?

Мідж похитала головою.

— Ні, якщо йдеться про вірус.

Брінкергоф аж підскочив.

— Вірус? А хто казав про вірус? Ніхто не казав!

— Це єдине пояснення, — відповіла Мідж. — Джабба сказав мені, що тільки вірус може так надовго завантажити роботою «Транскод», тому...

— Хвилиночку! — перервав її Брінкергоф жестом судді, що оголошує тайм-аут. — Стретмор нещодавно сказав, що все в нормі.

— Він бреше.

Брінкергоф розгубився.

— Тобто ти хочеш сказати, що Стретмор навмисне запустив вірус до суперкомп’ютера?

— Ні, — відрізала Мідж. — Я гадаю, він не знав, що то вірус. Скоріш за все, його надурили.

Брінкергофу відібрало мову. Мідж Мілкен зайшла аж надто далеко.

— Цим багато чого можна пояснити, — наполягала вона. — І це пояснює, чому він тут стирчав цілу ніч і стирчить досі.

— Запускає віруси до свого улюбленого дітища?

— Ні, — роздратовано заперечила вона. — Намагається приховати свою помилку. А тепер він не може зупинити роботу «Транскоду» й подати аварійне живлення, бо вірус заблокував процесори!

Брінкергоф підкотив очі під лоба. Мідж у минулому вже викидала коники, але щоб такі — ніколи! Він спробував заспокоїти її.

— Здається, Джабба не надто переймається.

— Джабба — просто бовдур, — просичала вона.

Брінкергоф не зміг приховати свого подиву. Іще ніхто й ніколи не називав Джаббу бовдуром. Поросям — так, було, але бовдуром — ніколи.

— Маєш сумніви стосовно вченого ступеня Джабби в галузі антивірусного програмування? Це тобі так жіноча інтуїція підказує?

Мідж саркастично поглянула на нього, і Брінкергоф підняв догори руки — мовляв, здаюся!

— Гаразд, гаразд, забираю свої слова назад. — Йому не треба було нагадувати про лячну Міджину здатність передчувати лихо.

— Мідж, — благально мовив він. — Знаю, ти терпіти не можеш Стретмора, але ж...

— Це не має до Стретмора жодного стосунку! — Мідж було вже не зупинити. — Перше, що нам треба знайти, — підтвердження, що Стретмор обійшов фільтри. А потім ми зателефонуємо директору.

— Прекрасно, — досадливо простогнав Брінкергоф. — Я зателефоную Стретмору і скажу, щоб він прислав нам письмове підтвердження з його підписом.

— Ні, — відповіла Мідж, ігноруючи його сарказм. — Стретмор уже одного разу нам сьогодні збрехав. — Вона запитально поглянула на нього. — Маєш ключі до кабінету Фонтейна?

— Звісно, я ж його персональний помічник.

— Вони мені потрібні.

Брінкергоф витріщився на неї, не вірячи в те, що почув.

— Мідж, я ні за що у світі не пущу тебе до кабінету Фонтейна.

— Доведеться! — настійливо відказала вона, а потім відвернулася й почала друкувати на клавіатурі «Великого брата». — Я надсилаю запит стосовно списку файлів, що стоять у черзі на розшифрування в «Транскоді». Якщо Стретмор обійшов фільтри вручну, то це буде в роздруківці.

— А який стосунок це має до кабінету Фонтейна?

Мідж крутнулася й люто поглянула на нього в упор.

— Цей список роздруковується тільки на кабінет Фонтейна. І ти це прекрасно знаєш!

— Це тому, що ця інформація — секретна, Мідж!

— Маємо критичну ситуацію. Тому мені потрібно глянути на той список.

Брінкергоф заспокійливо поклав руки їй на плечі.

— Мідж, благаю, вгамуйся. Ти ж знаєш, що я не можу...

Вона роздратовано пирхнула й різко відвернулася до клавіатури.

— Я зараз роздрукую список. А потім піду, візьму його й винесу. Дай сюди ключі!

— Мідж...

Вона закінчила друкувати і знов крутнулася до нього.

— Чеде, список роздрукується за тридцять секунд. І давай домовимося: ти даєш мені ключ. Якщо Стретмор обійшов фільтри, ми викличемо службу безпеки. Якщо ж я помиляюся, то я піду, а ти зможеш обмазувати мармеладом свою Кармен й облизувати її. — Вона злобно зиркнула на нього і простягнула руку.

Попередня
-= 85 =-
Наступна
Коментувати тут.


Ваш коментар буде першим!