Слава ЗСУ!

- Пане Шлангер, - промовила секретар начальника відділку. – Можна поцікавитись, що ви робите?

- Я збираю листочки, які валяються на підлозі. А хіба не видно? – суворо відповів Шланг секретарці, яка застала його навколішки.

- А полковник дозволив вам... повзати по його кабінету?

- Ні, він ще про це не знає, - з посмішкою відповів Шланг, ховаючи листки в кишеню куртки. – Але я впевнений, ви йому обов’язково розповісте.

- Ну звичайно, - підтвердила секретар і додала, - вас викликає начальник.

- Дуже дякую.

Шланг піднявся на другий поверх і без стуку відкрив двері кабінету начальника.

- А стукати тебе не навчили? – спокійно запитав начальник.

- Ваша секретарка теж ніколи не стукає. Навчіть спочатку її.

- Я прочитав твій звіт, - почав начальник. – Вражаюче! Я, навіть, не можу сказати, до якої теорії більше схиляюся, до Кімової чи до твоєї. Перевір увесь той театр, до гримерів, до дублерів, навіть, до прибиральниць. Тримай мене в курсі справ.

- Це все? – запитав Шланг.

- Так, усе. І ще... Не захоплюйся дуже тими драконами.

- Що? – не зрозумів слідчий, який вже був біля дверей.

- Якщо та історія про драконів і схожа на скоєні убивства, то це ще нічого не означає. Не плутай два світи.

- Ельзаро, тебе до телефону.

- Дякую, Ізабелло. Ало. Σαζ ακουω. Γεια σου.1

Ельзара відвернулася до вікна. Вона явно не знала, що сказати.

Вся знімальна група не відводила від неї очей. У Ельзари стільки талантів. Не дивно, якщо вона зараз почне співати чи грати на скрипці.

- Οχι. Ειμοι ηθοποιος. Δεν το θελω μιας εργσια οτξ Αθηνα. Οχι, αντο αποκλειεται. Χαιρετε.2

Ельзара поклала трубку.

- Неймовірно, - ледь видавив із себе Дракон.

1 Я вас слухаю. Добрий день.

2 Ні. Я – актриса і я не хочу працювати в Афінах. Ні, це виключено. Прощавайте.