Слава ЗСУ!

- Ти плачеш? – запитала Ауріка Жанну, коли та замовчала.

- Ні, той чоловік винен сам.

- Неймовірна історія, і що далі?

- Зрозумівши, що ми вбивці, ми посадили того чоловіка в його машину і повезли до обриву, того, що за лісом. Там полковник завів машину і, проїхавши кілька метрів, вона полетіла разом із тілом з обриву. Не знаю, чи вибухнула вона, бо ми побігли якнайшвидше до нього додому. Ми кохалися всю ніч і лише на ранок, коли я пішла додому, він заснув. Потім я намагалася поговорити з ним на цю тему, але він нічого такого не пам’ятає, або робить вигляд, що не пам’ятає. Каже, що це мені на п’яну голову щось наснилось.

- Неймовірно, просто неймовірно...

- У нас гарні новини. У нас прекрасні новини!!!

Всі, хто був у гримерній відірвались від своїх справ і уважно подивились на Дору.

- Сьогодні будуть зйомки? – запитав Арсен.

- Будуть, але не зараз, - відповіла режисер. - Ми багаті! Ви чуєте? Ми багаті. Наш спонсор переказав на наш рахунок стільки грошей, що наш фільм більше не називатимуть малобюджетним. Ми багаті. У нас стільки грошей. У мене вже стільки ідей. Ми поїдемо на студію і перезнімемо деякі сцени, ми поїдемо на конференцію у Литві. Ми заявимо про блискучий сценарій на весь світ!

- Цікаво, чому Рустам дав нам стільки грошей?

Дора засміялась.

- Наша принцеса підкорила його... своїм шармом, своєю красою і розумом.

- Доро, тебе до телефону.

В цей момент відчинилися двері і зайшла Ельзара. Вона, як завжди, ні з ким не привіталася. Її увагу привернула велика дошка для малювання, обтягнута полотном, яка стояла посеред кімнати.

- Я буду малювати, - тихо промовила принцеса і взяла в руки фарби.

- Ні, це нашого художника. Тут не можна малювати, - крикнула Іванна.

- А хіба я запитувала у когось дозволу? – не зрозуміла Ельзара.

Іванна з надією подивилась на Дору. Але Дора, навіть, не звернула уваги. Ну звичайно, це ж принцеса, хіба їй хтось щось може сказати.