Слава ЗСУ!

- Візьми мій телефон. Якщо передумаєш, подзвони мені, будь-коли.

Ауріка взяла маленький папірець з телефоном і пішла до дверей.

- А ще, - раптом крикнув Кім їй у слід.

Ауріка зупинилась.

- А ще ми цінуватимемо тебе...

В гримерній пролунав телефонний дзвінок. Адріан сидів на кріслі з закритими очима. Йому не хотілося відповідати. Але телефон продовжував дзвонити.

Адріан пересилив себе і, піднявшись з крісла, підійшов до телефону.

- Ало, - сонним голосом промовив Адріан.

- Ало, Адріане, це ти? – радісно крикнула Меланія. – Ви що там, спите. Вже з пів години стою біля телефону. Думала вже класти трубку.

- Привіт, Меланіє! – радісно промовив Адріан, почувши знайомий голос. – Радий тебе чути. Як ти там?

- У мене все чудово! Навіть, краще! А там десь біля тебе є Ельзара?

- Ні, усі вже розійшлися.

- Шкода. Я хотіла повідомити їй новину, що я вагітна.

- Серйозно? – прокричав Адріан. – Ти зараз не шуткуєш? Неймовірно. Ельзара буде дуже рада за тебе! Це точно?

- Так! – радісно відповіла Меланія.

- А ви не збираєтесь повертатися назад? – запитав Адріан.

- Ні, у Вільнюсі дуже добре! Ми тут щасливі. Ми вернемося лише коли народиться дитина. Я хочу охрестити її на Батьківщині. Хочу, щоб вона мала правильну віру.

- Це гарне рішення, - погодився Адріан.

- А як там Ельзара? Вона ще не остаточно з’їла твоє серце?

Адріан нічого не відповів.

- Ало...

- Так, я тебе чую, - сумно промовив Адріан.

- Що сталося, чому ти такий сумний?

- Та ні, все добре!

- Це через Ельзару?

Адріан знову замовчав.

- Бачу, я попала просто в ціль. Ти що закоханий у неї?

- Звичайно, звичайно, закоханий! – крикнув Адріан. – Ти так запитуєш, ніби ти ніколи про це не знала.