Слава ЗСУ!

Смол сів біля Гликерії.

- А та дівчина – справжня відьма! – промовив Смол трохи пізніше.

- Так, - погодилась Гликерія. – Дозвольте вибачитись за її поведінку. Якоюсь мірою це і моя провина, що я не розповіла їй про важливість вашого слова на цьому фестивалі.

- Ні, ні, не хвилюйтесь, - заспокоїв жінку Смол. – Я вже розгадав її! Я вже знаю кожний її наступний крок.

Гликерія посміхнулась.

- Я вам вірю. Такий чоловік, як ви, може розгадати будь-яку жінку!

- Баталова – не будь-яка, - промовив Смол. – Не така, як всі! Я витратив цілий день, думаючи про неї. Але цей втрачений час компенсує ніч, яку ми з нею проведемо разом!

- О-о-о, - захоплено промовила Гликерія. – Я бачу у вас грандіозні плани.

- Так, вона буде моєю. Я зможу задовольнити всі її бажання! Бо я бачу її наскрізь. Дивись, - звернувся Смол до Гликерії, показуючи їй годинник, - зараз 8.10. Вона прийде рівно о 8.30.

- Чому?

- Тому що рівно о восьмій – це вчасно. О 8.10 – це невеличка затримка. О 8.20 – це вже нахабство. А о 8.30 – тебе вже ніхто не чекає. Саме цього і хоче наша дівчинка. Щоб її ніхто не чекав. Хоче, щоб її прихід був несподіваним.

- Неймовірно! – промовила Гликерія.

- Візьми цей годинник, - продовжив Смол. – І передай їй, скажи, що це від мене.

Гликерія взяла годинник.

- От побачиш, вона не візьме його! – голосно промовив Смол. – Скаже, я не можу взяти від нього такий дорогий дарунок і таке інше...

- Згодна! – промовила гід. – А чому ж ти такий упевнений, що вона проведе з тобою ніч?

Смол засміявся.

- Це дуже тонка жіноча психологія! Я сказав їй, що у неї малі груди. А це не так. Вона захоче довести зворотне...

8.30.

Двері відчинилися і у залу зайшла Ельзара під руку з Арсеном.

- Неймовірно, - вражено промовила Гликерія. – Рівно 8.30.