Слава ЗСУ!

- Подвиги, яких ніколи не було! – раптом крикнула Ельзара. – Ваш народ здався німцям ще до того, як йому запропонували це зробити. Ви зрадили самих себе. Тисячі людей померли, рятуючи своїх матерів і дітей, бились до останнього. Англія, навіть, не будучи захопленою, зробила більше, ніж ваша країна. Америка, якій нічого не загрожувало, і та вступила у боротьбу. І лише ваша Прибалтика зробила вигляд, що все добре!

- Ми теж боролися, - ледь не плачучи, промовила Елізабет. – У нас теж були партизанські загони...

- Так, партизанські загони, створені на гроші Радянського Союзу.

Ельзара засміялась.

- Ви почали створювати партизанські загони, коли війна вже майже закінчилась.

- Я хочу, щоб мій народ поважали...

- Поважали за що? За ту брехню, яку ти написала? Твій народ не зробив ніякого подвигу. І його найактивніші дії, навіть, не можуть зрівнятися з тим, що зробили інші країни.

Джейн опустила очі. Їй більше не було, що сказати.

- Лише така обмежена і неосвічена людина, як Смол, могла присудити цій брехні перше місце.

Ельзара повернулась і попрямувала до таксі, яке давно уже на неї чекало.

- Коли ти встигла прочитати її книгу? – запитав Арсен уже в салоні авто.

- А хто тобі сказав, що я її читала? – не зрозуміла Ельзара.

- Ну, тільки-но ти усіх переконала, що ця книга не заслуговує уваги! Я думав, що ти добре знайома з нею...

- Ні, - відповіла Ельзара.

- А звідки ж ти знаєш, що вона про Другу світову?

Ельзара посміхнулась.

- Я просто бачила обкладинку...

Незнайомий чоловік постукав у двері. Полковник міцно спав. Незнайомий чоловік постукав вдруге. Полковник, навіть, не ворухнувся. Чоловік дістав з кишені відмичку і повільно встромив її в замок.

Маленька Бетсі підбігла до дверей і загарчала. Злочинець не зупинився. Тоді Бетсі сходами вибігла до кімнати хазяїна і голосно загавкала.