Слава ЗСУ!

- Бет, - сонним голосом промовив полковник. – Я так гарно спав.

Але Бетсі продовжувала гавкати.

Полковник піднявся з ліжка.

- Що? Що сталося? Чого ти так репетуєш?

- Привіт, Ауріко! – зайшовши в кабінет полковника, промовила Жанна.

- Привіт, Жанно! – відповіла Ауріка і знову заглибилась у щойно написане.

Манєк вийшов зі своєї кімнати і помітив, як біля його кабінету промайнула тінь. Бетсі загарчала і кинулась в ту сторону.

- Так приємно знову бачити тебе! – промовила Жанна.

В кабінет зайшов Шланг і Манєк.

- Добре, що все стало на свої місця! – промовив полковник, помітивши на своєму робочому місці Ауріку.

Ауріка підняла очі і посміхнулася.

- О, полковнику! До речі, як там ваша Бетсі, ще нікого не загризла?

Полковник образливо подивився на Ауріку.

- Я саме пишу про те, як вона допомогла вам спіймати злочинця!

Полковник вийшов з кабінету, нічого не відповівши.

Ауріка нічого не розуміючи, дивилась йому у слід.

- Навіщо ти так? – запитав Шланг.

- Я...я, - намагаючись щось пояснити, ледь прошепотіла Ауріка.

Вона подивилася на Жанну. Та посміхнулась і відвернулася до вікна.

- Дякуємо за довіру нашій авіакомпанії, - промовила стюардеса. – Всім бажаємо успіху.

Арсен і Ельзара зійшли з літака.

- Треба викликати таксі! – промовив Арсен.

- Дивись, - крикнула раптом Ельзара. – Це ж Адріан!

Ельзара, розпихаючи усіх навколо, побігла до принца.

Адріан стояв і уважно дивився по сторонам. Недалеко стояла машина Яна Антіновича, в якій з величезним букетом троянд сидів Демидов, Дора і, звичайно ж, сам директор.

- Адріане! – крикнула Ельзара.

Серце Адріана почало битися швидше. Він почув знайомий голос, але не знав звідки. Може, йому взагалі здалося.