Слава ЗСУ!

Хлопець не встиг, навіть, нічого зрозуміти, як Ельзара кинулася йому на шию.

Це було неймовірно. Адріан, навіть, мріяти про таке не міг. І байдуже тепер було чи провела вона з Арсеном ніч чи ні. Головне, що вони нарешті знову зустрілись, бо вона – це найрідніше, що є в його житті.

- Я - найщасливіша людина в цьому світі, - тихо прошепотів Адріан на вухо коханій.

- Ельзаро! Ми вітаємо тебе від усього серця! – промовила Дора. – Ми, навіть, не чекали такого аншлагу навколо цього фільму, та повір, це все завдяки тобі.

- Поїхали в театр, - промовив Антінович. – Нас там уже, мабуть, зачекались.

- Пане Шлангер? – запитала незнайома жінка.

- Так.

- З хімчистки принесли ваші речі: куртка, плащ, штани.

- Дякую. Покладіть на стілець.

Жінка вже збиралася іти.

- Ой, зовсім забула. В кишені куртки знайшли якісь листки. Я подумала, може, то якісь важливі документи.

- Дуже дякую, - радісно промовив Шланг. – Давайте їх сюди.

Жінка зачинила двері.

Слідчий відкрив пакет і дістав з нього листки. Це були обривки детективу Ауріки. Шланг згадав, як знайшов ці листки в кабінеті Манєка, але за своїми вічними проблемами просто забув їх прочитати. Він зручно вмостився на кріслі і почав читати.

- Це Олександра Сансіні? – перепитала Дора.

- Так, - посміхнувся Арсен. – Наша Ельзара так розкритикувала її роман, що я лише жалкував, що в той вечір не взяв камеру.

Всі засміялися.

- Так, Ельзара може, - погодилась Ядвіга.

Ельзара не чула цієї розмови. Вона так втомилась, що заснула не плечі у Адріана. Адріан не сміявся з жартів Арсена. Він боявся розбудити свою кохану, і тому, навіть, не ворушився.

- Це остання номінація! – промовив Арсен. – Тут трохи поганий запис.