Слава ЗСУ!

- „Копенгаген у вогні”? Вперше чую про таку книгу! – образливо промовив Едуард Демидов.

- Я, взагалі, такої не знаю! – промовив Влад. – Хоча моя дружина колекціонує усі літературні новинки.

- Та в неї там такий блат! – крикнув Арсен. – Що вам і не снилось. Ельзара бачила, як ця дівка і...

- Тихіше, - перебив Арсена Адріан. – Ти розбудиш Ельзару.

- Дякую, Адріане, але вже пізно! Від такого галасу і мертвий прокинеться.

- Вибач, - промовив Арсен. – Я просто надто емоційно розповідав.

- А це що? – не зрозуміла Іванна.

Всі подивилися на екран телевізора.

- Шкода, що Копенгаген ніколи не був у вогні, - пролунало з екрану телевізора.

- А-а-а, - засміявся Арсен. – Це я потім довідзняв те, як Ельзара поставила на місце цю шльондру.

Ельзара піднялася з дивану і підійшла ближче до телевізора.

- Ти відзняв це все? – з подивом запитала Ельзара. – Неймовірно!

Вона знову сіла на диван.

- Можеш відіслати цю плівку у Литву, - через кілька хвилин промовила Ельзара. – Повір, там вона матиме неймовірний успіх.

- Боже! Як це могло статися?

- Що? Що сталося? – схопився Манєк з ліжка.

- Чому ми в одному ліжку? – кричала Жанна.

Полковник взявся за голову.

- Я не пам’ятаю, - сумно промовив він.

- Я пам’ятаю лише, що ми випили в тому барі...

- Так, бар „Вогонь”. Ми туди вчора заходили, я пам’ятаю...

Шланг перегорнув сторінку. Він вже третю годину читав по шматочкам детектив Ауріки.

- Неймовірно! Про що вона пише? Чому вона так пише? – взявшись за голову, запитав сам себе Шланг. – Або у неї неймовірна фантазія або вона дійсно божевільна.

Арсен відчинив двері гримерної.

- Адріане, ти б, може, вже переселився сюди! – жартуючи, промовив Арсен. – Мабуть, вже й не згадаєш, на якій вулиці живеш.