Слава ЗСУ!

Адріан засміявся.

Арсен поклав камеру на стіл.

- А ти звідки? – запитав Адріан.

- Я? – перепитав Арсен. – Вирішив послухатись Ельзариної поради і відіслати плівку у Литву.

- А-а-а, то ти з Інтернету?

- Так, - відповів Арсен.

- То як там?..

- Незабутні враження! – голосно промовив Арсен. – Нашим гідом була одна алкоголічка, вона така кумедна. Одного разу напилася і...

- Арсене, я не про те! – перебив його Адріан. – Що там з Ельзарою?

- А, он ти про що! – опустивши голову, тихо промовив Арсен. – Що саме тебе цікавить?

Адріан посміхнувся.

- Найменші дрібниці!

Арсен засміявся.

- Давай відверто! Між вами щось було?

- Ні, між нами нічого не було! – твердо відповів Арсен.

Адріан полегшено зітхнув. Хоча після сьогоднішнього дня, це було уже не так важливо.

- Знаєш, що я тобі скажу, - почав Арсен. – Жінки бувають двох типів. Перший, це така жінка, яка чекає від тебе освідчення, і більш за все на світі боїться, що ти його не зробиш. А другий тип, це така жінка, яка більш за все на світі боїться, що ти його зробиш. Таку жінку весь час потрібно завойовувати, весь час боротися за неї. Така жінка ніколи не скаже слово „люблю” просто так. Твої страждання – це її енергія.

- Я розумію, про кого зараз ідеться, - тихо промовив Адріан.

- Ти правильно розумієш! Щоб завоювати таку жінку, треба бути терплячим романтиком. Треба бути на сто процентів духовним. А я - матеріаліст. Я не такий! Я не збираюся грати за її правилами, бо всі вони лише на її користь.

Арсен сів на крісло.

- Можливо, я буду мріяти про неї все життя, можливо, вона буде моєю нездійсненною мрією. Але я не можу поставити її в ряд до тих жінок, з якими я збираюся провести своє життя.

- А я можу, - тихо промовив Адріан.

- Адріане, є жінки, яких хочеться покласти на стіл і злизати весь макіяж, а є такі, з якими хочеться прожити усе своє життя...