Слава ЗСУ!

- Дякуємо, що прийшли!

- А що я мав робити? Ще звинуватите мене у вбивстві, що я тоді робитиму?

Жанна і Шланг засміялись. Едуард сів за столик.

- Мені одну каву, - промовив він офіціантці. - Ну то що там у вас?

- Нас цікавлять такі люди, як Арсен, Дракон, Адріан, та їхні відносини з Луїзою...

- А-а-а, це все іще те зґвалтування... Досі розслідуєте?

Шланг пожав плечами.

- Відносини... Ну що ж! Арсен ненавидів Луїзу. Він був щасливий, коли одного дня вона не з’явилася. Він взагалі дуже такий...такий...

- Злий? – запитала Жанна.

- Не те, щоб злий... Він занадто агресивний, експресивний, в деякій мірі амбіціозний.

- Ви припускаєте, що це може бути він?

Едуард посміхнувся.

- Він міг би бути убивцею, якби це хоч трохи торкалося його інтересів.

- Зрозуміло. Що далі? Може, Адріан?

- Адріан? – голосно перепитав Демидов. – Ні, ні, що ви? Він не здатен на таке.

- Чому ні? Він же любив її, - промовила Жанна.

- Ну то й що, - намагаючись виправдати улюбленого актора, перебив Едуард. – Її всі любили. Навіть, Дракон.

- Дракон? Розкажіть нам про нього.

- А що про нього розказувати? Смалить, як паровоз, їсть, як свиня. Грошей в борг понабирає, а потім не знає, як їх вернути...

- Смалить, як паровоз, - перебив Шланг. – Маєте на увазі палить?

- Палить – м’яко сказано! І що, до речі, смішно, спочатку кричав на Арсена, щоб той в гримерці не палив, а сам тепер не кращий. Його іноді за димом, навіть, не видно.

- Значить, Арсен теж палить. А Адріан?

- Ні, ні, Адріан не палить. У всякому разі я ніколи не бачив.

- То ти не поїдеш?

- Ой, Рустаме, я тебе прошу.

- Що просиш, Маргарито, що ти просиш! Це твої батьки, вони хочуть тебе бачити.

Ельзара засміялась.