Слава ЗСУ!

- Неймовірно, - промовив Арсен. – На мільйон! На мільярд процентів з тобою згоден!

- Як не важко це визнавати, але це дійсно так, - посміхаючись сам до себе, промовив Влад.

- А я не згоден, - раптом голосно сказав Адріан. – Я не такий.

В його очах промайнув якийсь дивний блиск.

- І ти не така, Ельзаро! Просто ти або сама ще про це не знаєш, або просто боїшся це визнавати. А я не боюся! Я кохаю і найбільше в житті боюся втратити своє кохання. Я прокидаюся і лягаю спати з думкою про неї. Вона – ідеал і, навіть, найгірший її вчинок не переконає мене у протилежному. Я живу заради неї, живу лише мрією про те, що вона колись все ж покохає мене. Я дихаю лише своїм коханням. Я – романтик, Ельзаро! І нехай мої думки романтичні і дурні, та я не соромлюся їх і ні в якому разі не приховую.

Ельзара не відводила очей від Адріана.

- Я вражена, - тихо промовила вона. – Якби я не знала тебе, то, мабуть, просто закохалася б.

- Дякую на доброму слові, - посміхнувся Адріан.

- Та нічого, це я так сказала, не думаючи.

Всі засміялися. Але Адріану було байдуже до їхнього сміху. Уперше він відчув, що в нього є шанс, якась надія на таке бажане, таке недосяжне слово „так”.

- Що будемо робити? – заходячи в кабінет, запитала Жанна.

Манєк, Шланг і Ауріка мовчки зайшли за нею.

- Ми знаємо, хто убивця. У нас є докази, але ми просто не можемо його заарештувати .

- Чому не можемо? – не зрозуміла Ауріка. – Ми ж Дракона арештували...

- Ой, Ауріко! Ти якась дурна! Ти таке дурне іноді як скажеш! – з усією злістю сказав Шланг. – Порівняла Дракона і Дору! Дракон – дурнуватий, ні на що не здатний, актор. Навіть, якби ми його на місяць посадили, а потім сказали, що це помилково, він би нам і слова не сказав. А Дора – людина бізнесу, режисер. А якщо наші припущення помилкові? Та вона одним дзвінком рознесе наш відділок, а особливо, коли дізнається, що ми не при справі.