Слава ЗСУ!

- Я це розумію, - раптом перебила Жанна. – Але по якому праву ти ображаєш Ауріку? Вона ж не слідчий і в неї не така залізна логіка!

- У мене є причини так розмовляти з нею, - промовив Шланг. – І взагалі, Ауріко, до чого були твої запитання про Драконів? Краще б по темі щось питала.

- Це точно, - погодився полковник.

- Що точно, - не витримала Жанна, - що точно? Їй же це потрібно, вона ж книгу пише!

- А ми справу розслідуємо! Жанно! – крикнув слідчий. – Ми убивцю шукаємо! Жорстокого, непередбачуваного убивцю!

Жанна образливо відвернулася до вікна.

- Все, з мене годі, - кидаючи свою папку на стіл, розлючено проговорив Шланг. - Наші жінки переходять всі межі. Ходімо, полковнику, вип’ємо пива. У нас такі розумні жінки, що справляться з усім самі.

Манєк і Шланг одягнули куртки і вийшли з кабінету.

Ауріка і Жанна декілька хвилин сиділи мовчки.

- А Шланг правий, ти дійсно перетнула межу з тими Драконами.

- Навіщо ти так? – ледь не плачучи, запитала Ауріка. – Ви, взагалі, мене тут вважаєте ідіоткою. Спочатку ти набрехала, тепер Шланг з Манєком озвірилися.

- Я не збираюся цього слухати! – гордо промовила Жанна.

- Не збираєшся? Жанно, поясни мені, чому ти зі мною так вчинила? Навіщо набрехала про ту собачку, про ніч кохання в двоповерховому будинку, про того убитого на червоній машині?

- Що ти від мене хочеш?

- Я просто вважаю, що ти не права...

- Не права? А ти вважаєш, ти правильно чиниш? Лізеш у чуже життя, і сама того не помічаєш, не помічаєш, що ображаєш усіх навколо своїми новими главами. Я просто хотіла тебе провчити.

Двері відчинилися і зайшли Манєк і Шланг. Ауріка і Жанна злякано подивилися на них.

- Я бачу, ви вже вирішили, що робити? – з посмішкою запитав Манєк.

Ауріка і Жанна затаїли дихання і боялися, навіть, поворухнутися.

- Ну що ж, якщо пропозицій більше нема, - зітхнув Шланг, - то, мабуть, діяти будемо по моєму плану.