Слава ЗСУ!

Іванна зайшла у гримерну

- Боже, на вулиці такий дощ, ледь зловила таксі. Думаю, зйомки на три години, а мені ще всіх нагримувати... А де всі?

- Не знаю, - відповіла Ельзара, - я щойно прийшла.

- Я прийшла трохи раніше, - встаючи з крісла, сказала Еліза. – Нікого не було.

- Дивно, Дора ж сказала, що зйомки на три.

- Але Дори теж немає.

- Жах! Ну що ж, - заспокоюючи сама себе, промовила Іванна, - пряма трансляція – це не моя проблема.

Вона сіла поруч з Ельзарою.

- Боже, я так боюся, що мене посадять на це крісло довіри, - промовила Еліза.

- Та ну, чого ти? – промовила Іванна. – Акторів ще багато, може, до тебе черга і не дійде. До того ж, що тут страшного? Он дивись, Ельзара добровільно...

Ельзара мовчки дивилась у вікно і ніяк не реагувала на розмову дівчат.

- Ну, так то Ельзара! – промовила Еліза. – Вона смілива. Вона собі може таке дозволити.

- А я не боюся жодного питання, - промовила Іванна, - і наступного разу сама сяду на те крісло.

- А якщо тебе спитають, хто тобі подобається, що ти відповідатимеш?

Іванна посміхнулась.

- Ну, думаю, вам двом я можу сказати, - тихо прошепотіла Іванна. – Мені дуже-дуже, просто з першого погляду, сподобався Смол. Елізо, у нього там у Литві немає дівчини чи дружини?

Еліза образливо відвернулася до вікна.

- Ні... немає, - грубо відповіла вона.

- Хто, хто тобі подобається? – сміючись, раптом перепитала Ельзара.

- Смол...

- Смол? Ти що, серйозно?

- Так, а що? – не зрозуміла Іванна.

- Та ні, нічого особливого...

- Та кажи вже! – наполягала Іванна.

- Та навіщо воно тобі?

- Ну, Ельзаро, будь ласка, прошу, скажи!