Слава ЗСУ!

- Та нема про що казати... Просто дивно, що тобі подобається Смол, бо він голубий.

- Г..голубий, - розгублено промовила Іванна.

- Так, я думала, ти знаєш. Коли я запитувала у нього, яка його справжня мета приїзду, хіба він не сказав...

Ельзара раптом замовчала.

- Про що не сказав? – перепитала Іванна.

- Що справжня мета його приїзду...

- Скажи, Ельзаро!

- Він приїхав, бо закоханий у Арсена...

- В Арсена? О Боже...

Іванна вийшла з гримерної, закриваючи очі рукою. Ельзара сіла на улюблене крісло.

- Дякую, - промовила Еліза, впевнившись, що Іванна відійшла від дверей.

- Та ну, я ж бачу, ти просто сохнеш за Смолом. Хіба ні?

- Так... Я приїхала сюди через нього...

- Я знаю, - перебила Ельзара. – Я знаю, колись ви будете разом, може, не зараз. Може, через рік, десять років. Не знаю коли, але ви будете щасливі.

- Боже, який на вулиці дощ!!! Таксі зловити неможливо! Подивіться на мою зачіску! – заходячи, промовила Ядвіга.

- А ти сама добиралась?

- Ні! Там вся знімальна група – Арсен, Влад, майже всі. А будуть зйомки?

- Не знаю, Дори ще не було.

- Там розмило дорогу, може, вона у пробці...

- Всім привіт! – голосно крикнув Арсен. – Ельзаро, ти не даси мені свою сукню, бо я весь змок?!

Всі, хто зайшли за ним, засміялися.

- А де Дора? – запитав Смол.

- А що, ти в неї одяг хочеш попросити?

Всі знову засміялися.

В гримерну зайшла заплакана Іванна.

- Дори ще не було, - промовила вона.

Ніхто, окрім Елізи і Ельзари не помітили, що Іванна плакала. Звичайно, а хто б не плакав, дізнавшись, що хлопець, в якого ти закохана, голубий.