Слава ЗСУ!

- Може, поки проведемо „Крісло довіри”? – запропонувала Ядвіга. – Якраз розігріємося перед прямою трансляцією.

- А кого ми посадимо на крісло?

- Може, Іванну, - посміхаючись, запропонував Смол. – Я задам перше питання!

- А може, ти задаси перше питання Арсенові? – грубо відштовхнувши Смола, сказала Іванна, і трохи тихіше додала, - гей нещасний.

- Хто сказав Арсен? Я не сідатиму на крісло! – вигукнув Арсен, почувши своє ім’я.

- Сідатимеш, ми тебе силою прив’яжемо, - засміялась Ядвіга.

- Хто, хто, а я тоді точно розігріюся, - посміхнулась Ельзара.

Раптом відчинилися двері.

- Добрий день, - серйозним тоном промовила Дора.

- Чому ви так довго, пані режисер?

- А сьогодні будуть зйомки?

- А коли транслюватимуть нашу передачу?

- Пані режисер, як вам дощик?

- Тихо, - не витримавши, крикнула Дора. – Досить питань, у мене немає настрою. Я затрималась не через дощ...

Всі затихли. Дора зняла мокрий чорний плащ.

- Я була у відділку. Слідчі вважають, що хтось, використовуючи блискучий сценарій, скоює убивства.

- Що?

- Які убивства? Хто?

- Хтось із нас, - ховаючи очі, промовила Дора.

- Цього не може бути...

- Я теж так думала, поки мені не навели більше десяти доводів, що це могла бути лише людина з театру.

- І кого ж на цей раз вони підозрюють? – сумно зітхаючи, промовив Арсен.

- Підозрювали мене... Бо я... Просто смішно! Бо у мене є медична освіта!

Всі засміялися.

- Так, серйозно! – продовжила Дора. - Запитали, чи працювала я медсестрою на фронті. А потім сказали, що необхідно проїхати до відділку.

- І що?

- Що? У мене алібі! На кожне з вказаних днів у мене є залізне алібі! Під час одного з убивств мене, навіть, не було в місті.