Слава ЗСУ!

- Ми не забудемо, - промовив Шланг.

- Це я можу собі дозволити таку дорогу косметику, Дора може дозволити, але не звичайний гример.

- Значить, все таки Дора...

- Зйомки завершені, всі вільні, - промовила Дора.

Дракон подав Іванні руку.

- Мене не було декілька днів, а все так змінилося? – промовив Дракон.

- Що саме? – не зрозуміла Іванна.

Дракон показав рукою на Ельзару і Смола, які весело про щось розмовляли.

- Бачу, компанія набирає обертів.

- Я не думаю, що блакитноокі хлопці зможуть увійти в наш колектив, - посміхнулась Іванна.

- Що ти маєш на увазі?

- Смол – голубий, хіба ти не знав?

- Не може бути! Ні, я не те, що проти голубих, просто... Ти упевнена?

Іванна посміхнулась.

- Слухайте, що я придумала, - промовила Жанна в суцільній тиші.

Ніхто нічого не відповів. Жанна продовжила:

- Якщо це такий дорогий магазин, то там обов’язково має бути, або камера спостереження, або якісь дані про покупців. Може, з’їздимо, а раптом, щось накопаємо.

- Не чоловіче це діло по жіночим магазинам роз’їжджати, - промовив Манєк.

- До того ж у мене сумніви, що там щось є, - доповнив Шланг.

- А я думаю, що варто з’їздити, - підтримала Ауріка.

- Ну то їдьте вдвох.

Жанна встала зі стільця.

- Так! Ану негайно поїхали, ви на роботі чи у ресторані. Швидко до роботи!

- Ну добре, добре, - встаючи, промовив Шланг. – Вже й поспати на робочому місці не можна.

- Драконе...

Дракон злякано повернувся.

- Слухай, друже, що там в тебе за проблеми були... з органами правопорядку?

- Ні, нічого, - акуратно відходячи від Смола, швидко відповів Дракон.

- Почекай, куди ти? – дружньо запитав Смол. – Можна називати тебе по імені?

- Називай мене Дракон.