Слава ЗСУ!

- Добре, - промовив полковник, встаючи зі стільця.

- Ми відпустили Алекса Кар’янова, оскільки експертиза показала, що на сигареті знайдено сліди жіночого крему „Віолет”. Ми вирішили, що вбивцею може бути жінка. Ми перевірили магазин косметики „Віолет” і з’ясували, що купляла цей крем мати Чапека.

- То що, це вона його замочила? – не витерпів Кім.

- Ні, - спокійно відповіла Жанна. – Як з’ясувалось, втішаючи матір друга, Гордій Ганчич поцілував її в губи. Це і пояснює причину появи жіночого крему на губах убитого.

- А ви не припускали, що це вона його вбила, - запитав Статилат.

- Ні, - відповів Шланг. – У неї залізне алібі. Коли Ганчич ішов від неї, в її квартирі разом з нею залишалось ще біля десяти сусідів, родичів, плакальниць...

- А що там з тим Драконом?

- Заарештувати ми його не маємо права, - відповів Шланг, - бо формально ми не ведемо цю справу. Проте, ми повідомили йому, що він знову основний підозрюваний.

- Добре! Копайте далі.

- То ви віддаєте нам справу? – з надією запитала Ауріка.

Начальник засміявся.

- Я вже двічі її забирав, двічі віддавав. Копайте поки що не формально, а то наарештовуєте мені...

- Іванно! А де Ельзара?

- Не знаю, десь затрималась на знімальному майданчику, а що?

- Та ні, нічого, - сумно промовив Дракон.

Він пройшовся по гримерній і сів на Ельзарине улюблене крісло.

- А вона ще прийде? – через деякий час запитав він.

- Що? - відірвавшись від складання косметики, перепитала Іванна.

- Ну, Ельзара... Вона ще заходитиме в гримерну? - з надією повторив Дракон.

- А-а-а, так! Звичайно, заходитиме, вона ж речі залишила.

- Ясно.

Іванна склала все у велику сумку і підійшла до дверей.

- Ну все, мені час. Бувай.

- Бувай.

Двері гримерної зачинилися. Дракон встав з крісла і підійшов до вікна.