Слава ЗСУ!

- Ні, я не буду нічого писати…

Ауріка встала зі стільця і підійшла до Дракона.

- Алексе, - тихо промовила вона. – Ви не винні, ви нічого поганого не зробили. А тому не повинні нести цей тяжкий тягар. Її посадять за грати не тому, що ви дасте свідчення, а тому, що вона - убивця. Є дружба, є сильна дружба, я розумію, але є ЗАКОН. І якщо ви не поважаєте конституцію своєї держави, то поважайте хоча б її мораль. Напишіть все, що пам’ятаєте…

Непомітними жестами Ауріка підсунула під очі Дракону листок. З його очей текли сльози. Він вже нічого не розумів. Він почав писати…

Шланг перечитав свідчення Алекса Кар’янова.

- Тут іще потрібен ваш підпис.

Дракон підписався. Він уже не плакав. Слідчі остаточно забили йому голову своїми конституціями, і він був уже майже впевнений, що виконує борг перед державою.

Двері відчинилися і зайшла Іванна…

Серце Дракона знову якось дивно застукотіло. Невже її заарештують просто в нього на очах.

- Вас заарештовано за умисне убивство п’ятьох людей. Ми маємо свідчення, що в ніч убивства Никанора Поліо, вас не було вдома…

Шланг іще щось говорив, але Іванна вже не чула цього. Вона повернулась до Дракона:

- Це ти? Це ти проти мене свідчив?

Дракон нічого не міг сказати.

- Зрадник…

Полковник і Шланг, скувавши Іванні наручниками руки, повели її до виходу, а вона мовчки, навіть, не пручаючись, іноді оберталася і просто дивилася в очі Драконові. Він її зрадив? Він її зрадив! Він її зрадив…

Через хвилину про те, що сталося знали уже всі. Ядвіга бігала по гримерній і перепитувала чи це не розіграш. Дракон натхненно відповідав на поставлені запитання і відчував себе героєм. Влад розказував про свою неповторну роль у цьому слідстві. І лише Ельзара не заглиблювалась у їхні дурні балачки і щось малювала на чужому полотні.

- …насправді, мені трохи боляче, що я так вчинив, - раптом сказав Дракон. – Може, це було неправильно!