Слава ЗСУ!

- Так що за питання ти хотів задати? – згадав хтось із звукорежисерів.

Адріан зробив якнайсерйозніше обличчя.

- Питання таке! Хто з усіх присутніх задавав найтупіші питання?

- Звісно, Ядвіга!

- А чому це я? Може, мені дійсно було цікаво, де він купив таку краватку!

У залі знову роздався голосний сміх. Ядвіга ще щось хотіла додати, але…

- Ну все, з мене годі! – почувся раптом сердитий голос.

Всі обернулися і зрозуміли, що це був голос режисера. Весь цей час Дора стояла і мовчки слухала цей дурний балаган.

- Та як ви посміли? Та як ви можете? – у розпачі крикнула Дора.

- Доро, це ж просто гра, - намагаючись пояснити, промовив Арсен.

Дора вийшла в центр зали, ледь стримуючись від сліз.

- Які у вас проблеми? – тихо промовила вона. – Які у вас думки? Які у вас серця?

Вона подивилася на всіх.

- Які ви? – Дора взялася руками за голову. – Якби я знала раніше… Які ви всі…

Ніхто не розумів, що саме хотіла сказати Дора. Та ніхто не смів перебити її.

- Невже… Господи! Іванна зараз сидить у в’язниці. Вона страждає, вона, може, назавжди там залишитись. А вас цікавить скільки коштує Адріанова краватка.

- Доро, але Іванна і є убивця, - тихо пояснила Ядвіга.

- Та хто ти така, щоб судити її, - крикнула Дора. – Хто ти така? Вона зробила те, про що ви, навіть, подумати не могли! Це через вас вона сіла до в’язниці. Через тебе, Дракон.

Дракон опустив очі.

- Як ти міг дати проти неї свідчення? Про що ти думав? Та як ти посмів? Ми разом пережили «Вічне кохання», зйомки… Я вибила для вас цю передачу на першому каналі не заради грошей, а задля того, щоб ми не розлучалися. Бо я думала, ми… ми сім’я. Та я помилилася. Хіба брат може зрадити сестру, чи мати доньку. Ні! Однозначно, ми не сім’я. Ви зрадники! Ви зрадили один одного, ви зрадили самих себе! А ти, Драконе, так нічого і не зрозумів з блискучого сценарію. Тож не дивно, що ти не зміг оцінити почуття Іванни.