Слава ЗСУ!

Не маючи сили триматися на ногах, Ауріка впала на підлогу, при цьому вдарившись головою об залізну батарею. Вона остаточно втратила свідомість.

- Залиште її у спокої! – кричав мер.

- Пане Чекаян, я лише хотіла дізнатися, як вона! – говорила Жанна.

- Вас усіх виженуть! - кричав розлючений батько. - Ви пожалкуєте, що зв’язалися зі мною.

Чекаян кинув трубку. Він знав, що саме ці кляті слідчі винні в хворобі його дівчинки.

Ще хвилинку постоявши біля телефону, батько піднявся у кімнату своєї доньки. Відкривши двері, він побачив, що Ауріка непритомна лежить біля залізної батареї, а разом із нею, відкритий на передостанній сторінці, лежить блискучий сценарій Едуарда Демидова.

- Кіме, що там сталося! – благаюче запитала Жанна.

- Ну я ж кажу, ми її знайшли на лавці, біля відділку, - вже вп’яте говорив Кім. – Вона марила.

- Про що? Про що були її марення!

- Ну я не знаю! – вже кричав Кім. – Яка там різниця. Вона божевільна. Я сам чув, як лікар казав.

До Жанни підійшов полковник.

- Я відчуваю, щось сталося, всім серцем відчуваю! – говорила Жанна.

- Я не знаю, як тебе втішити, - тихо промовив полковник. – А що мер?

- Мер? Навіть, говорити зі мною не захотів. Сказав, щоб ми забули про його дівчинку і дали їй спокій.

- Ти думаєш, вона про щось дізналась? – запитав полковник.

- Просто в неї такі сни… Стривай, он іде Радіон. Радіоне! – крикнула Жанна і побігла до нього. – Ти бачив Ауріку, ти говорив з нею?

- Так, - відповів Радіон. – Вона у важкому становищі! А що Кім вам нічого не розповів?

- Та я з ним майже не говорила, - сухо відповіла Жанна. – А про що вона марила?

- Про що? Про драконів! Разів зо п’ять повторила нам, що принц – убивця, і що треба кудись добігти, і всім про це розповісти.

Жанна зблідла. Принц – убивця? У всіх підозрюваних є алібі, окрім нього. Але і доказів проти нього немає.