Слава ЗСУ!

Жанна направилась в кабінет до полковника. Як тепер сказати усім, що вони знову заарештували не убивцю.

Ауріка відкрила очі. Вона була у лікарні. Навколо сиділо багато лікарів. Ауріка подивилася у вікно. За вікном не вщухав дощ.

В палату зайшов батько.

- Тату!

- Ауріко, - тихо промовив він. – Я залишу тебе тут на деякий час, це не на довго. З тобою будуть найкращі лікарі. Вони подбають про тебе.

- Я що, захворіла? – перепитала Ауріка.

- Зовсім трохи, - відповів один з лікарів. – Полікуєшся у нас декілька місяців, а там…

- Декілька місяців, - сумно промовила Ауріка. – Тоді мені потрібен телефон. Я подзвоню Жанні. Бо я знаю хто убивця! Це – принц, - прошепотіла вона на вухо лікарю, і через мить вже голосніше додала: - У вас є телефон?

Лікар уважно подивився на мера. Той злякано покачав головою.

- Ні, на жаль, у нас немає телефону! – голосно промовив лікар, зрозумівши жест Чекаяна.

- Шкода, - знову засумувала Ауріка. – Тату, а ти зможеш їй зателефонувати?

- Звісно, люба!

- Тоді передай їй, що останнього Дракона убив принц! Це він убивця.

Лікар підійшов до мера і підніс йому якісь папери.

- Не хвилюйтесь, наша клініка найкраща, - запевнив лікар, даючи меру ручку.

Ледь стримуючи сльози, Чекаян підписав вирок своїй дочці, підтверджуючи своїм підписом, що визнає доньку ненормальною і віддає її у руки медицини.

- Принц убивця? – перепитав полковник. – Неймовірно!

- Я сама у розпачі, - промовила Жанна. – Не знаю, що й робити…

- А ти впевнена, що Ауріка не помиляється? Просто… вона ж у лікарні…

Жанна образливо подивилась на Манєка.

- Невже ти віриш, що вона божевільна? Неймовірно.

Вона на секунду замовчала.