Слава ЗСУ!

Жанна і полковник засміялися. Шланг злісно подивився на них.

- Красуне, - ще більш грубим голосом промовив Шлангер. – У мене немає часу на балачки з вами, я виконую свою роботу!

- А я – художниця! І саме зараз я теж виконую свою роботу! Я малюю, і малюватиму до тих пір, поки не закінчиться мій робочий день. І ви, як захисник порядку, не маєте права виганяти мене з мого робочого кабінету.

Шланг подивився на Адріана.

- Нехай працює, - тихо промовив він. – Я довіряю їй. Можете брати в мене свідчення при ній. Я ні в чому не винен, тому мені немає, що приховувати.

- Добре, - промовила Жанна. – Присядьте будь ласка.

- Луїзо, ти не могла б покинути нас! – сказав полковник.

Луїза жалібно подивилася на Адріана. Вперше їх погляди зустрілися. Луїза встала зі стільця. Адріан подивився їй в очі і тихо промовив.

- Я вже сказав, я ні в чому не винен, і тому мені байдуже, хто буде присутній при моєму свідченні. Якщо хоче, нехай залишається.

Адріан замовчав і через хвилинку доповнив:

- Їй я теж довіряю…

Луїза сіла на стілець. Жанна відкрила свій зошит і подивилася на останні записи.

Ельзара відірвалась від свого малюнка.

- Ви що будете брати свідчення у Адріана? - здивовано запитала вона. – Невже ви думаєте, що це Адріан таке зробив з цієї дівчини? Я давно його знаю, повірте, він би, навіть, не доторкнувся до цього ангела.

Луїза посміхнулась. Їй приємно було, що, навіть, не дивлячись на її вигляд, її назвали ангелом.

Жанна посміхнулась.

- В тому то й справа, - пояснила вона, - що ми знаємо, хто познущався з цієї дівчини. Але хтось тепер жорстоко мститься за неї, убиває її кривдників, відрубує їм голови, топить в кип’ятку…

Ельзара не відводила від Жанни очей. Жінка у формі! Це так неймовірно!