Слава ЗСУ!

Ауріка, навіть, не ворухнулась.

Едуард відкрив книгу на останній главі.

- Тепер настав той день, - голосно крикнув принц Дракону Великому. – День, коли я вб’ю тебе.

Дракон голосно засміявся, так, що з його величезної пащі посипалися іскри.

Дракон щосили дмухнув і все навколо запалало вогнем. Принц ледь встиг відскочити. Дракон знову дмухнув. Стовп пилу піднявся над головою принца. Бідолашний нічого не бачив. Тоді він схопив свій меч і щосили почав їм махати, намагаючись натрапити на Дракона. Та це було даремно.

Небо було затягнуте чорними хмарами, на небі щохвилини з’являлися блискавки. Від грому тряслися скали, і здавалося, ще мить, і вони розсиплються на дрібні камінці.

Аж раптом пішов дощ.

Стовп піску почав осідати, повітря стало прояснятися і принцові все легше було знайти Дракона. Раз у раз чіпляючи його своїм мечем, принц почав перемагати. На товстій Драконовій шкірі виступила кров.

Зібравши свої останні сили, принц підскочив і відрубав Дракону голову.

- Принц переміг Дракона! Принц убив Дракона! – заголосив народ.

З усіх околиць почали збиратися люди, радіючи з того, що ненависний Дракон мертвий.

Аж раптом на березі знову піднявся стовп пилу. Люди з криками почали розбігатися. З піску знову піднявся Дракон і, одним рухом піднявши з землі свою голову, вона знову приросла до його гидкої товстезної шиї.

Могутньою лапою Дракон схопив принца за горло і з усієї сили жбурнув у море.

- Тепер твоєму народові прийшов кінець! – крикнув Дракон. – Ти думав побороти наймогутнішого Дракона усіх часів, відрубавши йому голову.

Дракон голосно засміявся.

- Лише вогонь має силу, могутнішу за мою!

Принцеса, почувши це, почала кидати в Дракона вогняні стріли. Але вони лише відскакували від товстезної шкіри. Принцеса жбурнула останню стрілу і потрапила Драконові в око. Дракон почав сильно ревіти, намагаючись своїми величезними лапами витягнути з ока невеличку стрілу.