Слава ЗСУ!

- Щось я нічого не зрозуміла? - нарешті сказала сама принцеса.

- Ти знову починаєш? - ніби втомлена поведінкою Ельзари, проговорила Дора.

- Я цілую принца? - знову перепитала вона.

- А в чому річ? - підійшовши, спитав Едуард.

- Я цілую принца, але ж він мертвий!

- А ти не можеш поцілувати мертвого принца? - крикнула Дора. - Чи твоє кохання дійсне лише коли принц був живий?

- Доро! - недослухавши, перебила Ельзара. - Принц мертвий! Його голова розрубана на двоє. Яку частинку черепа мені цілувати - ліву чи праву?

Всі засміялися.

- І цього ми теж не помітили, - промовила Іванна. - Може, щоб не міняти знову сценарій, нехай просто не цілує його, а зразу встромляє в себе ніж...

- Нехай так і буде, - розчарований сам у собі, сказав сценарист і пішов у гримерну.

В його голові було дві думки, які не давали йому спокою - спалити роман... і повіситись...

- Бережи це життя, - говорила принцеса, - бо саме ми маємо врятувати наш народ. Лише ти можеш убити Дракона.

- Так кохана, я зроблю все, як ти хочеш, аби лиш ми були щасливі.

- А тепер поспішаймо, бо незабаром сюди прилетить Абраїс за твоїм тілом...

- Незабаром? - почувся позаду голосний бас. - Ти недооцінила мене, моя рабине.

- Не смій називати її так! - пристрасно крикнув Адріан.

- Що я чую? Принц, ти забув кому вона належить. Вона належить найсильнішому, а найсильніший - це Я!

- А якщо я переможу тебе, вона належатиме мені?

- Ти хочеш битися зі мною? Ну що ж, я не проти. Але якщо переможу я, то і ти і твоя принцеса довіку служитимете мені.

- Але Драконе, погодься, що це не чесно, сили не рівні, бо я беззбройний, а у тебе є вогняний меч, який може розсікти, навіть, найтвердіший камінь.