Слава ЗСУ!

Гордій і полковник зайшли до парадної кімнати.

- Вибачте, але я просто змушений задати вам це питання, - сідаючи у м’яке крісло, почав Манєк. - Де ви були вчора з одинадцятої до першої ночі?

- Нічого, я все розумію, ви можете задавати будь-які питання, - ледь стримуючи сльози, видавив із себе Ганчич. - Вчора до мене на фірму приїжджали іноземні клієнти - шведи. Десь о восьмій ми підписали договір про співробітництво, а потім я повіз їх у бар "Джинс".

- О котрій це було?

- Десь о дев’ятій вечора ми приїхали туди, а верталися назад десь о четвертій ранку чи, може, о п’ятій...

- Хтось це може підтвердити?

- Я сподіваюсь...

- Летять Дракони, де Дракони? Трошки швидше! - кричала Дора. - Так, добре! Одразу небо в хмарах... Здіймається пил. Меланія, побільше пилу, ще більше, це ж Дракони. Блискавка! Чудово! Давай ще одну. Дракони зникають. Тут трошки повільніше. Ще одну блискавку. Все, добре, знято.

Дракон полегшено зітхнув. Зйомка йшла вже близько трьох годин, і чого вже тільки не було в його голові: пил, який кидала Меланія, якісь куски пінопласту і, навіть, шматочки блискучої нитки, які нібито світяться, коли вмикається блискавка.

- Що далі? - запитала режисер, взявши в руки сценарій.

Адріан прекрасно знав, що далі, бо саме цю главу він чекав найбільше. Але не міг же він перед усіма натякнути, що зараз принцеса має його цілувати. Тому він скромно стояв осторонь, ніби теж не пам’ятає.

- Зараз принцеса цілує принца, - сказала Іванна. - Ельзаро, тобі треба підправити макіяж.

- Я цілую принца? - здивовано перепитала актриса. - Як це я могла випустити таку важливу деталь із сценарію?

Всі засміялись. Ельзара взяла сценарій і, поки Іванна підправляла макіяж, знову перечитала ту главу. Ніхто нікуди не пішов, але чомусь раптом стало так тихо, наче всі боялися заговорити, щоб не перебити читання Ельзари.