Слава ЗСУ!

- Це правда, що вбивство в гаражі і це убивство пов’язані?

- Не знаю.

- Убити можуть кого завгодно чи убиті належать до якоїсь визначеної категорії, може, секції?

- Не знаю! - крикнув полковник.

- Полковнику Манєк, зачекайте, - почувся знайомий жіночий голос.

Полковник, навіть, не встиг озирнутися, як чиясь рука потягла його за собою, і через декілька хвилин він вже сидів у машині.

- Я хочу поговорити, - промовила Жанна. - Відділ убивств доручив цю справу вам, вони вважають, що все надто серйозно.

- Я по вуха в радості. Я не сумнівався, що вони підсунуть мені "найкращу" справу.

- Ми будемо допомагати вам. Я і Шланг.

Жінка завела машину.

- Якщо ви звичайно не проти... нашої допомоги.

- Куди ми їдемо? - запитав полковник через деякий час.

- Подалі від журналістів. Нам тепер потрібно уникати їх. Будь-яке наше слово буде перекручене і може викликати паніку серед населення. Я домовилась зустрітися зі Шлангом у кав’ярні. Тут недалеко.

- Який сильний запах! Чий це дезодорант? - захоплено запитала Ельзара, зайшовши у гримерну.

- Це мій, - гордо відповіла Іванна, - з Німеччини.

- Дуже стійкий!

- А мені не подобається, - крикнув Адріан зі свого улюбленого крісла.

- Хіба я сказала, що мені подобається, - нахабно перебила Ельзара, помітивши, що її улюблене крісло зайняте, - я просто сказала, що сильний запах, стійкий. Позичиш мені його на днях, - звернулась Ельзара до Іванни, - я тарганів на кухні потравлю.

- Будь-ласка, ваша кава, - сказала офіціантка і поставила на стіл три кави.

- Отож, що ми маємо? - почала Жанна.

- Знаряддя вбивства - лопата. Бачимо, що наш убивця не любить одноманітності, весь час експериментує, - промовив слідчий.

- Або він просто не готує наперед свої убивства і скоює злочин тим, що потрапить під руку, - поправив полковник.