Слава ЗСУ!

Ранкові промені освітили дорогу, по якій тонкими червоними лініями позасихала кров. І лише де-не-де маленькі струмені ще досі стікали на дорогу. В тих червоних лініях можна було, навіть, помітити малюнки: ось сонечко, ось хмаринка, а ось дракончик.

IV

- Ти палиш? - здивовано запитала Іванна Дракона, побачивши в його руках сигарету.

- Так, - грубо відповів він.

- Я не знала. Відколи це ти почав палити?

- Від учора, - роздратовано відповів Дракон, натякаючи, щоб Іванна відстала зі своїми питаннями.

Іванна відчула неприязний тон Дракона і почала готувати гримерну, поки ніхто не прийшов.

- Ну добре, - промовив Дракон, помітивши, що образив Іванну, - мене виганяють з гуртожитку. Вчора пізно прийшов додому, а вранці не вимкнув воду, затопив два поверхи. Тепер мені немає, де жити. Якщо піти до іншого гуртожитку, то мені не вистачить моєї заробітної плати, щоб оплатити ремонт двох поверхів і заплатити за житло. Тому я почав палити, і тому я тобі нагрубив. Все? Твоя цікавість задоволена?

- Ти можеш поки пожити у мене, - не відриваючись від своєї роботи, промовила Іванна.

- А як же той хлопець, з яким ти жила?

- Який? А-а-а, ми розійшлися. Два місяці тому.

- То ти живеш одна? Що ж ти ночами робиш? - радісно запитав Дракон, задоволений, що його житлова проблема вирішена.

- Що я роблю вночі? - перепитала, сміючись, гример. - По вулицях гуляю, маніяків стріляю...

- О Господи, коли це сталося?

- Десь вночі. Експерти ще з’ясовують.

- Накажіть забрати журналістів! Хто дозволив їм фотографувати?

- Так! - голосно крикнув службовець. - Пані та панове, розходимося, тут нема на що дивитися!

- Полковнику, хто розслідуватиме цю справу? - запитав журналіст.

- Відділ убивств, - грубо відповів Манєк, намагаючись пробратися крізь натовп журналістів.