Слава ЗСУ!

Дідусь, не читаючи, розписався.

- А може, все ж розкажете, як це сталося. Під час винесення вироку присяжні обов’язково це врахують.

- Та присягаюся, я не спеціально. Лопата все зробила сама! Сама впала і відтяла голову. Уявляєте? А він же перед цим таким привітним був, аж муркотів...

- Ясно, - тихо промовив Шланг своєму помічнику. - Дідок не при своєму розумі, ведіть його в камеру.

- Я і не думав, що все буде так легко, - промовив полковник, виходячи з камери.

- Я теж, - погодилась Жанна. – Може, відсвяткуємо?

- Чудова ідея. Можемо взяти Шланга? - запропонував Манєк.

- А може, просто удвох?

Дідка вели по коридору.

- На скільки мене посадять? - запитав він службовця.

- На років п’ятнадцять, може, більше.

- Ого, я думав, за ненавмисне вбивство кота дадуть дня три... До того ж він сам винен, не треба було ходити під лопатою, то вона б і не впала...

V

Було біля одинадцятої вечора. У домі Никанора Поліо роздався дзвінок.

- Ало, Никанор, це Влас. Хочу поговорити. Давай на тому ж місті. Ну, як завжди...

Місцем їхньої постійної зустрічі був закинутий старий дитячий садок. Там можна було говорити про все, що завгодно, бо все одно ніхто не почує. Батьки не дозволяли своїм дітям гратися у тому садку, бо там скрізь валялися залізні сітки, якими діти могли легко поранитися.

- Привіт, щось я легко вдягнувся. Будеш курити?

- Що у тебе?

- Ольвія.

- Давай.

Никанор і Влас сіли на бетонний блок.

- То що там? - запитав Никанор.

- Та я думав щодо Ганча, Євмена... Думав, якось дивно вони померли.

- Я теж про це думав. Знаєш, мені здається, що хтось просто хоче перебити всіх нас, як собак. Комусь ми не вгодили. Тільки от ніяк не розумію, кому.