Слава ЗСУ!

VI

- Навіть, не віриться. Це не можливо! Дракон і Іванна! Ти впевнена, що бачила саме їх?

- Кажу тобі, - запевняла Меланія, - мої вікна виходять просто на квартиру Іванни. Я не могла помилитись.

- Невже це правда...

- Кажу тобі, Ельзаро, це правда. Вони кохалися півночі. А потім хтось із них заснув, а хтось пішов прогулятися, тільки в темряві я не розгледіла хто.

- Навіть, не знаю, що сказати.

- Я сама у розпачі, - промовила Меланія, - не знаю, що мені робити.

- Не хвилюйся, ми обов’язково щось придумаємо. Я тобі обіцяю, - запевнила Ельзара.

В цей момент до дверей гримерної підійшов Адріан.

- Повір мені, Дракон пожалкує про це, дуже пожалкує, - продовжувала Ельзара.

- Про що це ви говорите? – відкривши двері, запитав Адріан. – Про що пожалкує Дракон?

Ельзара і Меланія злякано подивилися на Адріана, чи не підслухав він часом їхньої розмови. Але Адріана вже не цікавила почата ним раніше тема, бо зайшовши, він побачив, що на його улюбленому кріслі сидить Ельзара, одягнена у повністю прозору блузку.

- Ельзаро, ти ще прозорішої блузки не могла знайти? – роздратовано запитав він, намагаючись не дивитись туди, куди не треба.

- Ні, вибач, - ніжно відповіла Ельзара, - прозорішої не було.

- То вже б, взагалі, не вдягала.

- Мені здається, що я можу собі дозволити такий одяг, бо всі, кому треба, вже давно уявили все, що їм хотілося.

- Ходімо, - сказала Меланія.

Дівчата вийшли за двері і пішли до виходу.

- Ти додому? – запитала Ельзара.

- Так. Скажу, що мені було погано. Може, зараз зловлю таксі.

- Ти на таксі? Тоді дай мені свій светр.

- А хіба ти не хотіла показати свою блузку ще Арсенові?

- Ні, реакції Адріана мені вистачить, - засміялась Ельзара.

Меланія зняла светр і віддала його Ельзарі.