Слава ЗСУ!

- Бери, якщо тобі буде не соромно його носити, бо він на пару розмірів більший, до того ж такий старий, ще й колір вигорів.

- Полковнику Манєк, вони щойно прибули.

- Чого так довго?

- Ми довго будили пані експерта, - пояснив помічник.

- Так... Мені після вчорашньої ночі теж не легко. Можу лише уявити, як їй, бо вона випила вдвічі більше.

В цей момент зайшли Шланг і Жанна.

- Щось рано ми з вами почали перемогу святкувати, - сумно посміхаючись, промовив Манєк.

- Я сама не менш шокована. Не знаю, що й думати.

- А що з дідком робити? – запитав помічник.

- А що він там?..

- Нічого. Говорить про якогось Мурчика, який сам підліз під лопату.

Всі замовчали.

- Мабуть, ми щось переплутали, - промовив нарешті Манєк. - Цей дідок, на жаль, зовсім не той, хто нам потрібен.

- Ну як це не той? Я сама проводила експертизу! Кров на лопаті належить Гордію Ганчичу! – крикнула Жанна.

- Це можна пояснити двома способами, - промовив Манєк, - або Гордій Ганчич і кіт Мурчик брати по крові, або дідок все таки причетний до смерті Ганчича.

- А може, той, хто скоїв убивство вчора просто хотів підставити дідка, - сказала Жанна.

- Ні, - вперто заперечив Шланг. - Всі убивства належать руці однієї людини.

- Чому ви так вважаєте? - сумнівно запитала Жанна. - Про ці вбивства розповідають у кожних новинах. Будь-хто міг вивчити деталі і...

- Ні, - перебив слідчий, - є дещо, про що журналістам дізнатися все таки не вдалося.

- Це що? – зацікавилась Жанна.

- Це так звана таємниця слідства, - пояснив Шланг.

Помічник зрозумів, що він тут явно зайвий, і залишив кабінет. У кімнаті залишились Манєк, Жанна і Шланг.

- Що це за таємниця? – запитав полковник.